Аналіз причин зміни та скасування судових рішень у цивільних справах за 2017 рік

№ з/п

ПІБ судді

Перегляд РІШЕНЬ

Усього постановлено рішень

Рішення залишено без змін

Рішення скасовано

у тому числі

Рішення змінено

із закриттям провадження

із залишенням заяви без розгляду

ухвалене нове рішення

1.

Бєлоусов А.Є.

150

8

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

266

4

-

-

-

-

1

3.

Мірошниченко О.В.

5

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

303

3

1

1

-

-

-

5.

Сердюк Н.В.

183

2

2

-

-

2

1

6.

Ткачов О.М.

154

5

4

-

-

4

-

7.

Шаньшина М.В.

343

5

2

-

-

2

-

 Усього

1404

27

9

1

-

8

2

№ з/п

ПІБ судді

Перегляд УХВАЛ

Усього постановлено ухвал

Ухвалу залишено без змін

Ухвалу скасовано

у тому числі

Змінено ухвал

передано питання на новий розгляд

постановлено нову ухвалу

1.

Бєлоусов А.Є.

40

-

5

1

-

1

2.

Бікезіна О.В.

87

-

6

-

3

-

3.

Мірошниченко О.В.

3

-

-

-

-

1

4.

Саржевська І.В.

69

-

5

1

-

-

5.

Сердюк Н.В.

28

-

1

1

-

-

6.

Ткачов О.М.

29

-

-

-

-

-

7.

Шаньшина М.В.

54

-

7

1

-

-

Усього

310

-

24

4

3

2

Цивільні справи розглянуті в апеляційній інстанції

№

 з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні якого

знаходилась справа

Підстави зміни (скасування) судового рішення (ухвали)

1

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21.12.2016 року рішення по цивільній справі за позовом Бакун Н.М. до ВВДФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області, треті особи: УВДФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, ДП «Макіїввугілля» про стягнення страхових сум,скасування постанов, зобов’язання вчинити певні дії   змінено

Бікезіна О.В.

Судом першої інстанції під час розгляду справи порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставами для часткового скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог – в частині визнання незаконними та скасування постанови Відділення ВДФ у Гірницькому районі м. Макіївки від 25.05.2016 року «Про призначення щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого» №0541/6759/6759/3; та постанов Відділення ВДФ у м.Красний Лиман від 27.05.2016 року «Про призначення одноразової допомоги сім’ям та особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого» №0537/1604/1604/2, «Про призначення щомісячної страхової виплати особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого» №0530/1604/1604/3. В позовній заяві Бакун Н.М. не просила суд призначити їй страхові виплати, отже апеляційний суд в межах заявлених вимог позбавлений можливості вирішити дане питання і відповідно провести розрахунок невиплачених суд одноразової допомоги та щомісячних виплат. Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Визнати незаконними та скасувати постанову відділення ВДФ соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.  В задоволенні позовних вимог Бакун Н.М. відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

2

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26.12.2016 року рішення по цивільній справі за позовом  ПАТ Банк «Траси» до Лиманської Ю.В. про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено нове рішення

Ткачов

О.М.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ Банку «Траст» про стягнення заборгованості за кредитними договорами зазначив, що відповідачка порушувала умови кредитних договорів, що повернення в передбачений договором строк сум кредиту та сплати відсотків. Рішення суду скасувати. Позовні вимоги ПАТ Банк» Траст» до Лиманської Ю.В. про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково. Стягнути з Лиманської Ю.В. заборгованість за кредитним договором у сумі 22317,03 грн.  Стягнути з Лиманської Ю.В. заборгованість за кредитним договором станом на 15 серпня 2014 року у сумі 6144,25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 29.03.2017 року рішення по цивільній справі за позовом Логвінової К.Ю. до Манченка О.В., третя особа: Брюханов М.В. про розподіл майна та визнання права власності   змінено

Сердюк

Н.В.

Як зазначає позивач, автомобіль було придбано на грошові кошти, які належали їй особисто. Той факт, що позивач ще до реєстрації шлюбу дійсно мала особисті кошти достатні для придбання даного транспортного засобу, підтверджується виписками по особових рахунках Логвінової К.О. у ПАТ «АКБ Банк», з яких вбачається, що на її рахунках знаходилося 60 тис.грн. Наявні у справі докази підтверджують, що автомобіль дійсно було придбано за кошти, що належали позивачеві особисто, а тому він є її особистою приватною власністю. Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення необхідно скасувати в частині визнання за Логвіновою К.Ю. та Манченком О.В. права власності на ½ частину спільного майна подружжя – транспортного засобу, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

4

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19.04.2017 року рішення по цивільній справі за позовом  Воскобойникова Є.О, від імені якого діє Воскобойніков Д.Є. до КП «Редакція газети «Зоря», третя особа: Лиманська міськрада про захист немайнових прав скасовано та ухвалено нове рішення

Шаньшина М.В.

Судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставами для скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

5

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15.06.2017 року рішення по цивільній справі за позовом  Мухіна С.М. до Харитоненка Г.Є. про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП скасовано та ухвалено нове рішення

Шаньшина М.В.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з положень ст.ст.22,116 ЦК України та зазначив, що вина відповідача Харитоненка Г.Є. у спричиненні майнової шкоди позивачу та розмір шкоди встановлені і доведені належними і допустимими доказами по справі. Відповідачем у судовому засіданні не доведено відсутності його вини у скоєнні ДТП Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

6

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18.07.2017 року рішення по цивільній справі за позовом  Калашнікова К.В. до Лиманського МВДВС ГТУЮ в Донецькій області про скасування ухвали суду від 01.10.2013 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, зобов’язання Лиманський МВ ДВС  зняти заборону про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон та зобов’язання вчини дії по зняттю арешту з майна скасовано та провадження закрито

Саржевська І.В.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права, який не передбачений для даної категорії справ. Апеляційний суд не може погодитися  з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця. У разі виконання боржником відповідних зобов’язань, а також у зв’язку із закінченням виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 року, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин держвиконавець вносить відповідну постанову, копія якої підлягає обов’язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю. На підставі викладеного можна зробити такий висновок: тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення такого обмеження – на державного виконавця. Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача про скасування ухвали суду від 01.10.2013 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, зобов’язання Лиманський МВДВС зняти заборону про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон та вчинити дії по зняттю арешту з майна не підлягають розгляду у порядку позовного провадження, але наведені вище вимоги закону не врахував, та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до вимог ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Стаття 310 ЦПК України передбачає, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених стст.205 та 207 цього Кодексу. На підставі вищевикладеного апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та провадження по справі закрити.

7

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13.09.2017 року рішення по цивільній справі за позовом УСЗН Селидівської міськради до Рогаліної Н.І. про стягнення занадто отриманих коштів щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг скасовано та ухвалено нове рішення

Ткачов

О.М.

Згідно із пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.Відповідно до п.6 цього Порядку  грошова допомога не призначається у разі  наявності у будь-кого з членів сім'ї у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.Отже, на час звернення Рогаліної Н.І – 05.06.2015 року, відповідно наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а м.Селидове Донецької області є містом, в якому здійснювалася АТО.Відтак, в період з 05.06.2015 року по 30.11.2015 року, та з 03.12.2015 року по 26.05.2016 року та з 03.06.2016 року по 02.12.2016 року включно відповідачу обґрунтовано призначено щомісячну адресну допомогу, враховуючи той факт, що квартира, яка належить Рогаліній Н.І. на праві власності, знаходиться у місті, що відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.Отже, підтверджені обставини про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позову, що має своїм наслідком задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з відмовою в позові.

8

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 31.10.2017 року рішення по цивільній справі за заявою Жмудової Л.В., заінтересована особа Авдіївський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області про встановлення факту смерті скасовано та ухвалено нове рішення

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 31.10.2017 року рішення по цивільній справі за заявою Жмудової Л.В., заінтересована особа Авдіївський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області про встановлення факту смерті скасовано та ухвалено нове рішення

Сердюк

Н.В.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви через надання копії свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів цивільного стану, який знаходиться на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження; копій лікарського свідоцтва про смерть і довідки про причину смерті. Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.За загальним правилом документи, видані органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, їх акти (рішення, документи) є недійсними і не створюють правових наслідків.Апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права, зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.Ураховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті матері заявника для реалізації її майнових та особистих немайнових прав, апеляційний суд вважає, що надані Жмудовою Л.В. письмові докази (свідоцтво про смерть Артем'євої Л.В.; лікарське свідоцтво про смерть, довідка про причину смерті; фотографії місця поховання Артем'євої Л.В., з яких вбачається, що Артем'єва Л.В. померла 12.06.2017 року, місце смерті місто Донецьк), оригінали яких були досліджені судом апеляційної інстанції, в їх сукупності підтверджують факт смерті Артем'єва Л.В. 12.06.2017 року в місті Донецьку, тому як виняток можуть братись до уваги судом.Встановлення цього факту необхідне заявнику для здійснення державної реєстрації факту смерті матері та оформлення її спадкових прав, тобто встановлення даного факту породжує юридичні наслідки для  Жмудової Л.В. За вказаних обставин рішення суду підлягає скасуванню, а заява Жмудової Л.В. задоволенню.

9

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 31.10.2017 року рішення по цивільній справі за позовом УСЗН Селидівської міськради до Зеленського О.В. про стягнення зайве сплачених коштів щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг скасовано та ухвалено нове рішення

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 31.10.2017 року рішення по цивільній справі за позовом УСЗН Селидівської міськради до Зеленського О.В. про стягнення зайве сплачених коштів щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг скасовано та ухвалено нове рішення

Ткачов

 О.М.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції, посилаючись на п.11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 р. виходив з того, що при зверненні з заявою про надання грошової допомоги приховав факт володіння житловим приміщенням на території України, а саме квартири за адресою Сумська область, м.Лебедин, вул.Леніна,61/18.Проте з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира загальною площею 57,9 кв.м. за адресою Сумська обл., м.Лебедин, вул.Леніна,61/18 на підставі свідоцтва про права власності №2737 від 11.02.1998 р. яке видане відділом приватизації Лебединського міськвиконкому на праві приватної спільної сумісної власності належить Зеленському О.В. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію та внесення відповідного запису 11.06.2008 року.Проте суд першої інстанції не дав належну оцінку тому факту, що у витягу відносно нерухомого майна за адресою Сумська обл., м.Лебедин, вул.Леніна,61/18 не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, а саме 2315517832, якій останній одержав 31.03.1998 року тобто до внесення відповідного запису до реєстру прав власності на нерухоме майно. Отже судом не було достовірно доведено факт належності даної квартири саме відповідачу.З заяви про виправлення описки в рішенні суду, яка надавалася до суду першої інстанції представником позивача убачається, що позивачем перед судом першої інстанції ставилося питання щодо виправлення помилки в адресі нерухомого майна, що належить відповідачу з адреси Сумська обл., м.Лебедин, вул.Леніна,61/18 на адресу Донецька область смт.Вишневе, вл. Желєзнодорожня, буд.27. Зазначена в заяві інформація також фактично підтверджує обґрунтованість заперечень відповідача.Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення по справі та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірних правових висновків у тих правовідносинах, що виникли між сторонами то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

10

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 07.11.2017 року рішення по цивільній справі за заявою Жмудової Л.В., заінтересована особа Авдіївський МВ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області про встановлення факту смерті скасовано та ухвалено нове рішення

Сердюк

Н.В.

Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику ЄСПЛ, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог ст.213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку ст.257-1 ЦПК України.Жмудова Л.В. на підтвердження факту смерті її брата надала копію свідоцтва про смерть, копію довідки про причини смерті, копію лікарського свідоцтва про смерть, фотокартки з кладовища . Сукупність цих доказів свідчить про доведеність її заяви.Встановлення факту смерті брата заявника необхідна їй для оформлення спадкових прав, тобто встановлення даного факту породжує юридичні наслідки для Жмудової Л.В.За вказаних обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

11

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13.12.2017 року рішення по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до Вахтурова Є.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено нове рішення

Ткачов

О.М.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.Як вбачається з матеріалів справи 30.05.2011 року між сторонами укладено кредитний договір. З заяви позичальника вбачається, що Вахтуров Є.В. погодився з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.В той же час позивачем безпідставно нараховані та заявлені до стягнення заборгованість за пенею та штрафи.Відповідно до ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»  на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція.Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.Відповідно до розпорядження КМУ від 02.12.2015 року  затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження КМУ від 30.10.2014 року  та розпорядження КМУ від 05.11.2014 року.Згідно із п.21 додатку до розпорядження КМУ від 02.12.2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Красний Лиман.З копії паспорта Вахтурова Є.В вбачається, що він зареєстрований в м.Красний Лиман.З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована за період з 01.05.2014 року по 28.02.2017 року. Отже, нарахування пені за даний період в сумі 3300 грн. та штрафів на час звернення з позовом 28.03.2017 року в сумі 1940,17 грн. суперечить вимогам ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Ухвали

1.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19.12.2016 року ухвалу  по цивільній справі за скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» Міхно С.С. на протиправні дії та бездіяльність головного держвиконавця відділу примусового виконання рішень УДВСГТУ у Донецькій області Косаревої І.В. та в.о.начальника цього відділу Шмакова Р.С., заінтересовані особи: Кряжева О.П.  скасовано та постановлено нову ухвалу

Бікезіна

О.В.

Суд помилково дійшов висновку про неправомірні дії головного держвиконавця Косаревої І.В. та в.о. начальника цього відділу Шмакова Р.С. по винесенню постанови від 22.07.2016 року. З огляду на наведене висновок суду про безпідставне застосування державним виконавцем норми п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» є помилковим, оскільки сума заборгованості, на яку було відкрито виконавче провадження, стягнута в повному обсязі, рішення суду виконано в межах простроченого платежу за 5 місяців в повному обсязі. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про безпідставне визнання судом першої інстанції дій головного держвиконавця Косаревої І.В. та в.о. начальника цього відділу Шмакова Р.С., та скасування постанови від 22.07.2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу, то не може залишатися без змін ухвала суду і в частині зобов’язання відновити виконавче провадження, оскільки згідно вимог ст.51 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає відновленню у разі визнання судом постанови держвиконавця незаконною. З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд постановив ухвалу з порушенням норм матеріального права, тому ухвала суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні вимог.

2.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.12.2016 року ухвалу  по цивільній справі за скаргою Грецького О.В. на постанову заступника начальника Лиманського ВДВС ГТУ у Донецькій області про закінчення виконавчого провадження змінено

Мірошниченко О.В.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята передчасно, оскільки рішення суду щодо встановлення днів та часу спілкування Грецького О.В. з дітьми не містить немайновий  характер із встановленою циклічністю реалізації немайнового права щодо участі у вихованні дітей, дії заступника Лиманського МВ ДВС ГТУ у Донецької області Терехової Л.В. є неправомірними. Доводи апеляційної скарги про не встановлення судом невиконання рішення суду не можуть бути підставою для обґрунтованості закінчення виконавчого провадження, оскільки підставою цього було повне фактичне виконання рішення, а не добровільне його виконання. Але поряд з цим не можна погодитись з висновками суду про зобов’язання посадової особи Лиманського ВДВС відновити виконавче провадження за таких підстав. На підставі п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування. Таким чином ухвалу суду належить частково скасувати. Ухвалу суду скасувати в частині зобов’язання відновити виконавче провадження. В задоволенні скарги Грецького О.В. в частині зобов’язання посадових осіб Лиманського МВ ДВС ГТУ у Донецькій області відновити виконавче провадження відмовити. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

3.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.03.2017 року ухвалу  про відмову заміни сторони у виконавчому провадженні за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» скасовано та справу направлено на новий розгляд

Шаньшина М.В.

Судом першої інстанції не враховано, що у разі, якщо він не може вирішити питання про заміну сторони виконавчого провадження без матеріалів ц/с №2-1623/2007, відповідно до ст.403 ЦПК України та згідно з п.38 постанови ПВСУ №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» втрачене судове провадження у ц/с з метою вирішення заяви про заміну сторони виконавчого провадження може бути відновлене за ініціативою суду. Враховуючи викладене, та той факт, що на момент винесення ухвали судом першої інстанції втрачене судове провадження не відновлене, суд прийшов передчасного висновку про відмову у задоволенні клопотання про заміну сторони виконавчого провадження. Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції було порушено порядок встановлений для вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження, ухвала суду відповідно п.3 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.01.2017 року ухвалу  по цивільній справі за скаргою ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на протиправні дії та бездіяльність держвиконавців, заінтересовані особи: УДВС, Кряжев І.С.  скасовано та постановлено нову ухвалу

Бікезіна

О.В.

Задовольняючи скаргу відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУ у Донецькій області , суд першої інстанції виходив із того, що держвиконавцем не доведено існування встановленої законом заборони, що виключає можливість виконання ним рішення Краснолиманського міськсуду від 16.10.2015 року. Інших підстав для повернення виконавчого документу суд не вбачає. Крім того,суд виходив із того, що станом на 22.07.2016 року заборгованість повному обсязі погашена. Станом на 22 липня 2016 року заборгованості по виконанню рішення суду не було, строк внесення чергового платежу ще не сплинув, а тому підстав для примусового виконання рішення суду у державного виконавця не було. Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про протиправність дій держвиконавця Косаревої І.В. та в.о.начальника цього відділу Шмакова Р.С., який затвердив вказану постанову. Згідно із п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування. Виходячи з наведеного,ухвала суду підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги з наведених підстав. Ухвалу суду  в частині визнання неправомірними дій держвиконавця скасувати. У задоволення скарги ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про визнання неправомірними дій головного держвиконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУ у Донецькій області Косаревої І.В. та в.о.начальника цього відділу Шмакова Р.С. відмовити.

5.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01.03.2017 року ухвалу  по цивільній справі за позовом Горбенко Г.Г. до Запари Л.В. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  скасовано та постановлено нову ухвалу

Бікезіна

О.В.

Задовольняючи частково заяву Запари Л.В. про розстрочку виконання рішення суд виходив із того, що обставини, на які вона посилалась у заяві, є винятковими у розумінні ст.373 ЦПК України та дають підстави для розстрочки виконання рішення суду. З вказаним висновком суду погодитись неможливо, оскільки суд дійшов його з порушенням вимог процесуального закону. Згідно з п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Ухвалу суду скасувати. У задоволенні заяви Запари Л.В. про розстрочку виконання рішення  від 18.10.2016 року відмовити.

6.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.03.2017 року ухвалу   про відмову у відкритті провадження по ц/с за позовом Калашнікова К.В. до ВДВС Краснолиманського МУЮ про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон і постанови про арешт особистого майна скасовано та справу направлено на новий розгляд

Бєлоусов

А.Є.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовом Калашнікова К.В. про зобов’язання ВДВС Краснолиманського МУЮ зняти заборону про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, суд послався на те, що відповідно до положень Інструкції з організації примусового виконання рішень тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення держвиконавцем постанови про повернення виконавчого документа до суду, який його видав на підставі ч.1 ст.38 ЗУ «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження на підставі п.п.1-3,5-7,9-12,14,15 ч.1 ст.39 зазначеного Закону, скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов’язань щодо сплати періодичних платежів,а згідно роз’яснень ВСУ є помилковим зняття обмеження у виїзді за межі України у зв’язку з погашенням боржником своїх зобов’язань у непередбачений законом спосіб. Тобто, фактично щодо зазначеної позовної вимоги судом зроблений правовий висновок про неналежний спосіб захисту порушеного права без відкриття провадження у справі, що є порушенням норм матеріального та процесуального права. Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що ухвала суду є незаконною, тому підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд відповідно до положень ЦПК України.

7.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2017 року ухвалу  про залишення без розгляду позову ПАТ «Альфа-Банк» до Солнцева С.А., Солнцевої Н.М. про стягнення заборгованості скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Шаньшина М.В.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ПАТ «Альфа-Банк» суд виходив із того, що належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи представник позивача повторно не з’явився в с/з, що свідчить про втрату позивачем інтересу щодо своєчасного та неупередженого розгляду судом поданої позовної заяви. Вказаний висновок суду не відповідає вимогам процесуального закону. В матеріалах справи, а саме в додатках до позовної заяви міститься клопотання представника позивача про розгляд ц/с у всіх с/з без присутності представника позивача. Суд положень ст.207 ЦПК України не врахував, за наявності клопотань представника позивача про розгляд справи за його відсутності необґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду. Враховуючи, що при вирішення питання суд порушив норми процесуального закону, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.03.2017 року ухвалу   про повернення позовної заяви позивачу у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до Бабенко І.Д. про стягнення заборгованості скасовано та справу направлено на новий розгляд

Саржевська І.В.

Суд першої інстанції порушив вимоги ч.9 ст.110 ЦПК України, відповідно до якої позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання, оскільки останнім відомим місцем реєстрації відповідача є с.Дробишеве, Лиманського р-ну, вул.Пушкіна,5, що підтверджується копією паспорта та кредитного договору, які додані до позову. Таким чином, суд не встановивши місце проживання відповідачки при наявності відомостей, щодо останнього відомого зареєстрованого її місця проживання, дійшов до неправильного висновку про непідсудність справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» Краснолиманському міськсуду, чим порушив порядок, встановлений для його вирішення, що відповідно до ч.1 п.3 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.03.2017 року ухвалу  по справі позові ПАТ «Альфа-Банк» до Солнцева С.А., Солнцевої Н.М. про стягнення заборгованості скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Шаньшина М.В.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ПАТ «Альфа-Банк» суд виходив із того, що належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи представник позивача повторно не з’явився в с/з, що свідчить про втрату позивачем інтересу щодо своєчасного та неупередженого розгляду судом поданої позовної заяви. Вказаний висновок суду не відповідає вимогам процесуального закону. В матеріалах справи, а саме в додатках до позовної заяви міститься клопотання представника позивача про розгляд ц/с у всіх с/з без присутності представника позивача. Суд положень ст.207 ЦПК України не врахував, за наявності клопотань представника позивача про розгляд справи за його відсутності необґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду. Враховуючи, що при вирішення питання суд порушив норми процесуального закону, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2017 року ухвалу   про відмову заміни сторони у виконавчому провадженні за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» скасовано та справу направлено на новий розгляд

Сердюк

Н.В.

Розглядаючи вказане питання,судом не встановлено, чи надходила цивільна справа №2-1868/2009 про стягнення з Коноха М.Л. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми боргу в розмірі 2241444,66 грн. до суду з Петровського районного суду м. Донецька. Не надходження вказаної справи дає підстави суду зробити висновок про те, що таку справу слід вважати втраченою. Проте, суд першої інстанції не обговорював питання про надходження  вищезазначеної справи, не вирішував питання щодо відновлення втраченого провадження за необхідності, а висновок про відмову у задоволенні заяви ТОВ ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні зробив передчасно. Враховуючи, що судом першої інстанції було порушено порядок, встановлений для вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження, ухвала суду  відповідно до п.3 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

11.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.06.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Скирди Ю.М. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Бікезіна

О.В.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на п.1 ст.205 ЦПК України та ст.3,п.1 ч.2 ст.17 КАСУ і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства,оскільки Лиманська міська рада є суб’єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов’язати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином,спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом Скирди Ю.М. в частині про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, а тому ухвала суду у відповідності до ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

12.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.07.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Волинця М.П. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Бєлоусов

А.Є.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем Волинцем М.П. заявлені дві позовні вимоги: 1.)визнати договір без номеру від 29.06.2004 року, укладений між Яцьківською сільрадою та ГОСВ «Джерело» недійсним; 2.0зобовязати Лиманську міськраду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Спір щодо визнання договору недійсним є позовною вимогою, яка вирішується в порядку цивільного судочинства. Щодо позовної вимоги про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначені позовні вимоги повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду з наступних підстав. Відповідно до п.7 Постанови №3 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб’єктами яких є фізичні та юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об’єктами – землі у межах території України, земельні ділянки  та права на них, у тому числі на земельні частки(паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав її учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захистом судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними ст.ст.16,21,393 ЦК,ст.152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних правовідносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб’єкта владних повноважень, згідно зі ст.15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги Волинця М.П. до Лиманської міськради, ГО «Сімейного відпочинку «Джерело» в частині зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

13.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.07.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Бібікової І.В. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Бікезіна

О.В.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на п.1 ст.205 ЦПК України та ст.3,п.1 ч.2 ст.17 КАСУ і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства,оскільки Лиманська міська рада є суб’єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов’язати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином,спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом Бібікової І.В. в частині про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, тобто постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

14.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.07.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Кравцова В.М. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору недійсним, зобов’язати вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Бікезіна

О.В.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на п.1 ст.205 ЦПК України та ст.3,п.1 ч.2 ст.17 КАСУ і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства,оскільки Лиманська міська рада є суб’єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов’язати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином,спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом Кравцова В.М. в частині про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, а тому ухвала суду у відповідності до ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18.07.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Логінова А.І. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору оренди недійсним, зобов’язання  вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Шаньшина М.В.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на п.1 ст.205 ЦПК України та ст.3,п.1 ч.2 ст.17 КАСУ і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства,оскільки Лиманська міська рада є суб’єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов’язати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином,спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом Логінова А.І. в частині зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, тобто постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

16.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18.07.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Стоцького А.Г. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Бєлоусов

А.Є.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем Стоцьким А.Г. заявлені дві позовні вимоги: 1.)визнати договір без номеру від 29.06.2004 року, укладений між Яцьківською сільрадою та ГОСВ «Джерело» недійсним; 2.)зобов’язати Лиманську міськраду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Спір щодо визнання договору недійсним є позовною вимогою, яка вирішується в порядку цивільного судочинства. Щодо позовної вимоги про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначені позовні вимоги повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду з наступних підстав. Відповідно до п.7 Постанови №3 ПВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб’єктами яких є фізичні та юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об’єктами – землі у межах території України, земельні ділянки  та права на них, у тому числі на земельні частки(паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав її учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захистом судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними ст.ст.16,21,393 ЦК,ст.152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних правовідносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб’єкта владних повноважень, згідно зі ст.15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги Стоцького А.Г. до Лиманської міськради, ГО «Сімейного відпочинку «Джерело» в частині зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

17.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.07.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Лісовенко В.П. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Бєлоусов

А.Є.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на п.1 ст.205 ЦПК України та ст.3,п.1 ч.2 ст.17 КАСУ і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства,оскільки Лиманська міська рада є суб’єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов’язати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином,спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом Лісовенка В.П. в частині зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, а тому ухвала суду у відповідності до ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

18.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24.07.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Шульги М.П. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Шаньшина М.В.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на п.1 ст.205 ЦПК України та ст.3,п.1 ч.2 ст.17 КАСУ і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства,оскільки Лиманська міська рада є суб’єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов’язати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином,спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що позовні вимоги Шульги М.П. в частині зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, тобто постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

19.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.07.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Міхіна А.М. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору оренди недійсним, зобов’язання вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Саржевська І.В.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на п.1 ст.205 ЦПК України та ст.3,п.1 ч.2 ст.17 КАСУ і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства,оскільки Лиманська міська рада є суб’єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов’язати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином,спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом Міхіна А.М. в частині зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, тобто постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

20.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09.08.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Барабанова В.І. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору оренди недійсним, зобов’язання вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Шаньшина М.В.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд першої інстанції послався на п.1 ст.205 ЦПК України та ст.3,п.1 ч.2 ст.17 КАСУ і виходив з того, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства,оскільки Лиманська міська рада є суб’єктом владних повноважень, в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його законних прав та інтересів на спірну земельну ділянку просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами та зобов’язати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Таким чином,спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом  Барабанова В.І. в частині зобов’язання Лиманської міськради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, тобто постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

21.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.09.2017 року ухвалу   про залишення  без розгляду заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Зозулі О.М. до Пилипенка А.В., Андрієвської В.В. про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, стягнення матеріальної та моральної шкоди скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Бєлоусов

А.Є.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 12.12.2016 року судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Зозулі О.М. до Пилипенко А.В. та Андрієвської В.В. про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. В матеріалах справи міститься лист суду від 26.12.2016 року, в якому зазначено про направлення Андрієвській В.В. копії рішення, але відомості про його отримання – в матеріалах справи відсутні.29.06.2017 року Андрієвська В.В. звернулась з заявою про перегляд заочного рішення, в якій також зазначила, що заочне рішення не отримувала. Таким чином, строк для подання заяви про скасування заочного рішення для Андрієвської В.В. не почав відраховуватись взагалі і відповідно не може бути пропущеним. Вказані обставини свідчать  про те, що судом порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення вказаного питання. Згідно із п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Виходячи з наведеного, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

22.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.09.2017 року ухвалу про залишення без розгляду позову по цивільній справі за позовом Полішка В.С. до Стародубцева Ю.Є. про стягнення  суми боргу за договором позики змінено

Бєлоусов

А.Є.

Ухвалу суду від 30.06.2017 року в частині компенсації витрат на правову допомогу змінити. Стягнути з Полішка В.С. на користь Стародубцева Ю.Є. витрати на правову допомогу у розмірі 2696,14 грн. В іншій частині цю ж ухвалу залишити без змін.

23.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04.10.2017 року ухвалу   про закриття провадження по цивільній справі за позовом Перебийнос В.Ф. до Лиманської міськради, ГОСВ «Джерело» про визнання договору недійсним, зобов’язання вчинити певні дії скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Шаньшина М.В.

З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому посилаючись на порушення його прав та інтересів на спірну земельну ділянку, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами та зобовязати Лиманську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки. Тобто, існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого і поза звязком з яким не можуть бути розвязані питання з правом власності на землю. Таким чином, спір за вирішенням якого звернувся позивач до суду, не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.Виходячи з наведеного суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що справа за позовом Перебийнос В.Ф. в частині про зобовязання Лиманської міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою для приватизації земельної ділянки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та закрив провадження по справі, а тому ухвала суду у відповідності до ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

24.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05.10.2017 року ухвалу   про залишення без розгляду позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до Тимошенко В.Л. про стягнення заборгованості скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Саржевська І.В.

Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 31.08.2017 року про залишення позову без руху. Однак зазначені обставини спростовано наявною в матеріалах справи заявою позивача про усунення недоліків позову, до якої було додано читабельну копію заяви позичальника, яка надійшла до суду, згідно із штампом канцелярії суду про реєстрацію вхідної кореспонденції від 07.09.2017 року (без вказівки на час). Судом першої інстанції також не було враховано положення ч.6 ст.70 ЦПК України, яка передбачає, що позивач може направити документи на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків через поштове відділення, а тому висновок суду про постановлення ухвали про залишення позову без розгляду є передчасним, оскільки необхідно враховувати реальну можливість отримання таких документів, з урахуванням часу на їх пересилку через засоби поштового зв'язку.Виходячи із встановлених фактів, наданих доказів та вимог закону, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність залишити позовну заяву без розгляду, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.Згідно із п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

25.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.10.2017 року ухвалу   про залишення без розгляду позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до Бутової Н.Б. про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Саржевська І.В.

Зі змісту ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 вересня 2017 року вбачається, що суд залишив позов ПАТ КБ «ПриватБанк» без розгляду саме через неподання позивачем доказів, якими він обґрунтовує позовні вимоги, пред'явлені до Бутової Н.Б., що суперечить вищенаведеним нормам закону.Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.Виходячи з зазначеного, апеляційний суд приходить до висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.10.2017 року ухвалу   про залишення без розгляду позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до Гаврилова А.І. про стягнення заборгованості скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Саржевська І.В.

З наданих до апеляційної скарги позивачем документів вбачається, що зазначені судом в ухвалі недоліки були своєчасно усунені. Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху була отримана позивачем 31.08.2017 року, а 01.09.2017 року на адресу суду було направлено поштове відправлення яке містило заяву про усунення недоліків та пакет документів які додаються до позовної заяви.    Це поштове відправлення відповідно до даних експрес-доставки «Меркурій» було отримано судом 07.09.2017 року, тому суд неправомірно 06.09.2017 року постановив ухвалу про залишення заяви без розгляду.Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, а ухвала суду такою, що підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду на підставі ст. 311 ЦПК України.          

27.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31.10.2017 року ухвалу   про відмову у задоволенні скарги ПАТ «Банк Фамільний», заінтересована особа Поченков О.М. на рішення, дії, бездіяльність ст.держвиконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Шаньшина М.В.

Суд першої інстанції не зробив правовий висновок щодо строку звернення заявника до суду, що є порушенням норм ЦПК України. Таким чином, аналізуючи встановлені судом обставини,надані докази та вимоги закону,апеляційний суд приходить до висновку про те, що розглядаючи скаргу на дії держвиконавця,суд першої інстанції порушив прядок,встановлений для вирішення цієї категорії справ. Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок,встановлений для його вирішення. Виходячи з наведеного,ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

П.І.Б.судді

Справи адміністративної юрисдикції

Оскаржено

в апеляційному порядку

Результати перевірки судових рішень за апеляціями

Оскаржено

в касаційному

порядку

Результати перевірки судових рішень за касаціями

Постанови

Ухвали

Постанови

Ухвали

залишено без

змін

змінено

скасовано

залишено без

змін

змінено

скасовано

залишено без

змін

змінено

скасовано

залишено без

 змін

змінено

скасовано

ухвалено

нове

рішення

направлено

на новий судовий

розгляд

залишено

заяву без розгляду

закрито   провадження

у справі

ухвалено

нове

рішення

направлено

на новий судовий

розгляд

залишено

заяву без розгляду

закрито   провадження

у справі

1.Бєлоусов А.Є.

5

4

1

-

-

-

-

-

-

-

1

-

-

-

-

-

-

1

-

-

2.Бікезіна О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

3.Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.Саржевська І.В.

16

10

3

1

-

-

-

-

-

2

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5.Сердюк Н.В.

9

5

1

3

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

6.Ткачов О.М.

3

1

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

7.Шаньшина М.В.

11

11

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Всього:

44

31

6

5

-

-

-

-

-

2

1

-

-

-

-

-

-

1

-

-

Адміністративні справи розглянуті в апеляційній інстанції

№

з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні якого

знаходилась справа

Підстави зміни (скасування) судового рішення (ухвали)

1

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 18.01.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Кушакова К.О. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії  скасовано та ухвалено нову постанову

Саржевська І.В.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.5 КАСУ провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли під час звернення позивача до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за вислугу років 20.10.2016 року. З 15.07.2015 року набрав чинності ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, а відтак норми ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, якими передбачався 20 річний стаж роботи, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років необхідний для виходу на пенсію за вислугою років, з 15.07.2015 року втратили чинність. Таким чином  у відповідача відсутні підстави для призначення пенсії позивачу за вислугою років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року. Проаналізувавши зміст постанови суду від 07.12.2016 року, колегія суддів вважає, що вказане рішення прийняте також з порушенням норм процесуального права з наступних підстав. Як вбачається з тексту оскаржу вальної постанови суду першої інстанції, у судовому рішенні взагалі відсутня мотивувальна частина. Враховуючи наведене,колегія суддів вважає, що рішення суду 1 інстанції прийняте із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому доводи апеляційної скарги заслуговують до уваги, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Та прийняття нової про відмову у задоволенні позову.

2.

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 14.02.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Абрамова В.І. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії  змінено

Сердюк

Н.В.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному  та об’єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність,допустимість,достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати пенсії позивачу. Таким чином,суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині виплати пенсії, проте такий помилковий висновок суду в цій частині не призвів до неправильного вирішення по суті справи,тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині. В третьому абзаці резолютивної частини постанови слова «та виплачувати» - виключити. В іншій частині постанову залишити без змін.

3.

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 28.02.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Єрьомичевої Л.М. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії  скасовано та ухвалено нову постанову

Сердюк

Н.В.

Судом першої інстанції при винесенні постанови були грубо порушені норми процесуального права. Так, відповідно до ст.94  КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. Проте, суд першої інстанції,задовольняючи позов,стягнув на користь позивача судовий збір безпосередньо з УПФУ в м.Красний Лиман. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та припустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції відповідно до п.п.3,4 ст.202 КАС України та як наслідок, задоволення апеляційної скарги. Постанову суду скасувати. Прийняти нову постанову. В задоволенні позову Єрьомичевої Л.М. відмовити.

4.

Ухвалою Донецького апеляційного суду Донецької області від 06.03.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Макарової Н.І. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії  змінено

Бєлоусов А.Є.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, у разі якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. З урахуванням наведеного,суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати частково, а позовні вимоги за період з 01.04.2015 по 15.06.2016 року залишити без розгляду. Тобто,згідно чинного законодавства, позивач не має право на отримання пенсії ні в 2016 році, ні в теперішній час. Відтак, задовольнити вимоги Макарової Н.І. про поновлення їй виплати пенсії з 16.06.2016 року, апеляційний суд не має правових підстав. Відтак, в цій частині судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постанову суду скасувати в частині вирішення позовних вимог за період з 01.04.2015 по 15.06.2016 року. Позовні вимоги Макарової Н.І. залишити без розгляду. В іншій частині постанову залишити без змін.

5.

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 30.03.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Кудлай І.Г. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії  скасовано та ухвалено нову постанову

Ткачов

О.М.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог. Скасувати рішення УПФУ в м. Красний Лиман №67 від 14.11.2016 року про відмову Кудлай І.Г. в переході на пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Зобов’язати УПФУ в м.Красний Лиман перевести Кудлай І.Г. на пенсію у зв’язку з втратою годувальника на підставі ст.37 ЗУ «Про державну службу» з урахуванням довідки про заробітну плату від 11.11.2016 року та з урахуванням фактично виплаченої пенсії. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6.

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 14.06.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Комарова М.В. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання  не чинним рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії,  зобов’язання зарахувати час роботи до пільгової пенсії та призначити пенсію на пільгових умовах змінено

Саржевська І.В.

Мотивувальну частину постанови суду від 27.03.2017 року у справі №236/289/17 та третій абзац резолютивної частини постанови  змінити в частині: «зарахування до спеціального стажу період роботи Комарова М.В. на посаді старшого оглядача вагонів з 17.08.1992 року по 08.04.1993 року на вірний «з 27.09.1999 року по 11.10.2000 рік». В іншій частині постанову залишити без змін.

7.

Ухвалою Донецького апеляційного суду Донецької області від 11.07.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Старченко Н.М. до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ПАТ «Укрзалізниця» в особі Філія «Енергозбут» про визнання  бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії змінено

Ткачов

О.М.

Позов Старченко Н.М. до ПАТ «Укрзалізниця» є спором між фізичною особою та юридичною особою, яка не є суб’єктом владних повноважень. Рішенням суду прийнятим в порядку адміністративного судочинства не може бути розв’язаний спір за відсутності владних управлінських функцій з боку відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень. При таких обставинах колегія суддів вважає, що справа в частині заявлених вимог до ПАТ «Українська залізниця» філія «Енергозбут» про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у підготовці та направленні до Фонду соціального страхування довідки – розрахунку на отримання грошових коштів у зв’язку із вагітністю та пологами на підставі наявних лікарняних листів; зобов’язання підготувати та направити до Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду з тимчасової втрати працездатності довідку – розрахунок на отримання грошових коштів у зв’язку із вагітністю та пологами на підставі наявних лікарняних листів із врахуванням розміру посадового окладу на момент звернення до суду підлягає закриттю відповідно вимог п.1 ч.1 ст.157 КАСУ, як таку, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Рішення про закриття справи не обмежує позивача у реалізації захисту свого права в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції щодо вимог до Фонду з тимчасової втрати працездатності правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, щодо вимог до ПАТ «Укрзалізниця» то в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа закриттю.

8.

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 08.08.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Іванова О.О. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії  скасовано та ухвалено нову постанову

Сердюк

Н.В.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми, які регулюються спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач неправомірно припинив виплату пенсії позивачеві. Суд першої інстанції помилково вирішив, що відповідач допустив протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії, оскільки пенсійний орган в даному випадку вчинив дії, а саме припинив виплату пенсії. Також помилковим є висновок суду першої інстанції щодо зобов’язання УПФУ в м.Красний лиман поновити виплату пенсії позивачеві саме, за умови відкриття рахунку в АТ «Ощадбанк». На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права,суд першої інстанції частково невірно вирішив справу за суттю вимог,тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

9

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 17.10.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Островка В.А. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії змінено

Саржевська І.В.

Постанову суду змінити. Абзац перший резолютивної частини постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.07.2017 року  у справі  № 236/1801/17 після слова «задовольнити» доповнити словом «частково». Доповнити резолютивну частину постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.07.2017 року  у справі  № 236/1801/17 абзацом четвертим наступного змісту: « В задоволенні решти позовних вимог відмовити», в зв'язку з чим абзац четвертий резолютивної частини постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.07.2017 року  у справі  № 236/1801/17  вважати п'ятим; п'ятий - шостим;  шостий - сьомим.В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

10

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 24.10.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Фоменко Г.В. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії змінено

Саржевська І.В.

Судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу,але із помилковим застосуванням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст.201 КАС України є підставою для зміни судового рішення. Резолютивну частину постанови доповнити абзацом наступного змісту: «визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника УПФУ в м.Кр.Лиман від 16.01.2017 року про припинення виплати пенсії Фоменко Г.В. В решті постанову залишити без змін.

11

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 25.10.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Воскобойнікова Є.О. до Лиманської міськради про визнання бездіяльності посадових осіб протиправною та зобов’язання вчинити певні дії  скасовано та ухвалено нову постанову

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 25.10.2017 року постанову по адміністративній справі за позовом Воскобойнікова Є.О. до Лиманської міськради про визнання бездіяльності посадових осіб протиправною та зобов’язання вчинити певні дії  скасовано та ухвалено нову постанову

Сердюк

Н.В.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався даним правом та звернувся до відповідача з депутатським запитом попередньо в письмовій формі. Тому є безпідставними як доводи відповідача так і суду першої інстанції щодо недотримання процедури, передбаченої ст.ст.23, 25, 33, 109 Регламенту, оскільки вони є загальними, а ч.1 ст.22 вищезазначеного Закону є спеціальною до спірних правовідносин, оскільки стосується депутатського запиту, а не питань та пропозицій.Крім того, відповідно до вищезазначеної норми Закону депутатський запит підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради.Колегія суддів зазначає, що зазначена норма є імперативною, та не передбачає відмови у включенні депутатського запиту до порядку денного пленарного засідання ради.

Крім того, вищезазначена норма про дубльована також у ст.174  Регламенту ради.В даному випадку колегія суддів констатує бездіяльність органу владних повноважень стосовно невключення депутатського запиту від 09.06.2017 року № 17/33 до порядку денного пленарного засідання Лиманської міської ради Донецької області, та унеможливлює реалізацію позивачем права на розгляд його депутатського запиту у встановленому законом порядку. Підсумовуючи вищенаведене та зазначаючи, що відповідно до протоколів № 28 та 29 ХХІХ та ХХХ позачергової та чергової сесій Лиманської міської ради VІІ скликання від 13.06.2017 року та 22.06.2017 року відповідно (арк.справи 12-32), депутатський запит позивача не розглянутий відповідачем, колегія суддів вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Лиманської міської ради Донецької області щодо невключення депутатського запиту від 09.06.2017 року № 17/33 до порядку денного пленарного засідання Лиманської міської ради Донецької області.З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача, визнавши протиправною бездіяльність посадових осіб Лиманської міської ради Донецької області щодо невключення депутатського запиту від 09.06.2017 року № 17/33 до порядку денного пленарного засідання Лиманської міської ради Донецької області та зобов'язати Лиманську міську раду Донецької області включити депутатський запит від 09.06.2017 року № 17/33  до порядку денного найближчого пленарного засідання чергової (позачергової) сесії.Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду. Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.  Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог.

Ухвали

1.

Ухвалою Донецького апеляційного суду Донецької області від 06.07.2017 року ухвалу про відмову у відкритті провадження по адміністративній справі за позовом ФОП Клєцкової В.К. до Виконкому Лиманської міськради про визнання незаконною відмову та зобов’язання вчинення  певних дій скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Саржевська І.В.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що між сторонами виникли спірні відносини щодо виконання умов договору оренди нежитлового приміщення та з приводу приватизації нежитлового приміщення. Тобто,суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що спір випливає з договірних відносин і стосується приватизації нежитлового приміщенні і по суб’єктному складу відповідно до ст.12 ГПК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Тобто передчасність висновку суду полягає в тому, що суд помилково вирішив, що нежитлове приміщення вже включене до списку об’єктів, які підлягають приватизації, а позивач тільки наполягає на його включенні. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права і дійшов помилкового висновку, що спір не є публічно-правовим, внаслідок чого ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

2.

Ухвалою Донецького апеляційного суду Донецької області від 27.07.2017 року ухвалу про повернення позову по адміністративній справі за позовом ПП «Луч» до Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про визнання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу скасовано та справу направлено для продовження розгляду

Саржевська І.В.

Ухвалою суду від 06.07.2017 року у справі №236/1935/17 повернуто адміністративний позов у зв’язку з порушенням підсудності розгляду справи,зазначивши, що справа підсудна окружному адміністративному суду. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування,їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень,дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Судом передчасно зроблено висновок щодо зміни предметної підсудності,оскільки до матеріалів долучений тільки протокол про скоєння адміністративного правопорушення в межах КУпАП, та не надано матеріалів справи,які слугували підставою прийняття спірної постанови. Суду першої інстанції необхідно витребувати матеріали у відповідача, перевірити підстави та порядок прийняття спірної постанови та визначитись з предметною розгляду справи. З огляду на наведене,суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу про повернення позовної заяви позивачу з порушенням норм процесуального права, що в свою чергу, зумовлює необхідність скасування ухвали про повернення позовної заяви з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.