Аналіз причин зміни та скасування судових рішень у кримінальних справах за 2016 рік

№

з/п

ПІБ судді

Усього постановлено вироків

у тому числі

Усього скасовано вироків

із них

Вироки змінено

Вироки залишено без змін

на додаткове розслідування

на новий с/розгляд

у т.ч. у частині цивільного позову

із закриттям провадження у справі

із постановлен-ням

нового вироку

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

1.

Бєлоусов А.Є.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

3.

Біланова Н.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5.

Саржевська І.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

6.

Ткачов О.М.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

7.

Шавиріна Л.П.

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

1

1

8.

Шаньшина М.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

1

1

№ № з/п

Суддя місцевого суду

Усього постановлено вироків

у тому числі

Усього скасовано вироків

Із них

Вироки змінено

Вироки залишено без змін

на додаткове розслідування

 на новий с/розгляд

із призначенням нового судового розгляду

із закриттям кримінального провадження

із постановленням

нового вироку

справ

осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

1.

Бєлоусов А.Є.

57

61

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5

5

2

2

2.

Бікезіна О.В.

58

65

2

2

-

-

2

2

-

-

-

-

-

-

4

4

3

3

3.

Біланова Н.В.

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5.

Саржевська І.В.

36

41

1

1

-

-

-

-

1

1

-

-

-

-

3

3

5

5

6.

Ткачов О.М.

60

62

3

3

-

-

-

-

1

1

-

-

2

2

2

2

6

7

7.

Шавиріна Л.П.

40

44

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2

2

5

6

8.

Шаньшина М.В.

2

2

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

254

276

6

6

-

-

2

2

2

2

-

-

2

2

16

16

21

23

№ з/п

Суддя місцевого суду Донецької області

Усього постановлено ухвал (постанов)

у тому числі

Ухвали (постанови) залишено без змін

Ухвали скасовано

із них

Ухвали змінено

на додаткове розслідування

 на новий с/розгляд

із постановленням нової ухвали

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

1.

Бєлоусов А.Є.

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

3.

Біланова Н.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5.

Саржевська І.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

6.

Ткачов О.М.

2

2

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

7.

Шавиріна Л.П.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

8.

Шаньшина М.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

4

4

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

№ з/п

Суддя місцевого суду Донецької області

Усього постановлено ухвал (постанов)

у тому числі

Ухвали (постанови) залишено без змін

Ухвали скасовано

із них

Ухвали змінено

на додаткове розслідування

 на новий с/розгляд

із постановленням нової ухвали

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

1.

Бєлоусов А.Є.

15

15

-

-

1

1

-

-

1

1

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

18

18

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

3.

Біланова Н.В.

-

-

6

6

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Мірошниченко О.В.

443

443

2

2

1

1

-

-

1

1

-

-

-

-

5.

Саржевська І.В.

257

257

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

6.

Ткачов О.М.

52

52

-

-

1

1

-

-

-

-

1

1

-

-

7.

Шавиріна Л.П.

39

39

-

-

1

1

-

-

1

1

-

-

2

3

8.

Шаньшина М.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

824

824

8

8

4

4

-

-

3

3

1

1

2

3

Кримінальні провадження (справи) розглянуті в апеляційній інстанції

№ з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні якого

знаходилась справа

Підстави зміни (скасування) вироку (постанови)

1.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 22.12.2015 року вирок суду від 30.06.2015 року по кримінальній справі за обвинуваченням Бісерєва І.В. за ст.187 ч.2 КК України змінено (КПК 2012 року)

Шавиріна Л.П.

Як вбачається  з положень ст.409 КПК України, підставою для скасування вироку, зокрема є неправильне  застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке згідно зі ст.413 КПК України, може бути у виді незастосування судом закону, який підлягає застосуванню не було прийнято судом першої інстанції. При постановленні вироку стосовно Бісерєва І.В. судом вказані вимоги кримінального закону не дотримано. Відповідно до ст.374 КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку обов’язково зазначаються мотиви призначення покарання. У кожному випадку суд зобов’язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання, а в резолютивній  - послатися на ч.1 ст.69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо. З підстав, зазначених у ч.1 ст.69 КК України суд може не призначати додаткового покарання, передбачене санкцією статті особливої частини КК, як обов’язкове. Як вбачається з вироку, судом вказаним обставинам належної оцінки не надано, роль та поведінка Бісерєва І.В. не проаналізована, а обставини, які суттєво пом’якшують покарання Бісерєву І.В. та надають підстави для застосування до нього вимог ст.69 КК України в частині додаткового покарання, судом взагалі не зазначено. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, вирок суду – скасуванню із ухваленням нового вироку. Ухвалити новий вирок, яким Бісерєву І.В. за ч.2 ст.187 КК України призначити покарання із застосування ст.69 КК України у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. В іншій частині вирок залишити без змін.

2.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 11.02.2016 року вирок суду від 09.09.2015 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Лободи А.О. за ст.185 ч.3 КК України змінено (КПК 2012 року)

Шавиріна Л.П.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції, при призначенні підозрюваному Лободі А.О. міри покарання із застосуванням до нього вимог ст.75 КК України не було належним чином враховано те, що підозрюваний лобода А.О. за місцем проживання характеризується негативно, ніде не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається, що спонукало його вчиняти кримінальне правопорушення. Крім того, суд належним чином не врахував, що Лобода А.О. неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, які згідно ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, що свідчить про нестійку анти суспільну направленість поведінки підозрюваного Лободи та його небажання стати на шлях виправлення. До такого висновку колегія прийшла виходячи з того що суду першої інстанції не в достатньому ступені взяв до уваги вимоги ст.75 КК України, згідно якої суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбудування покарання з випробуванням. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання обвинуваченому, із застосуванням ст.75 КК України, на основне покарання, тому приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду і ухвалити новий. Призначаючи Лободі А.О. покарання, колегія суддів враховує тяжкість скоєного ним кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України віднесено до тяжкого, умови за якими сталося саме кримінальне правопорушення, особу самого обвинуваченого Лободи, який за місцем проживання характеризується негативно, у скоєному покаявся та прийняв всіх заходів для відшкодування потерпілим спричиненої шкоди, шляхом повернення викраденого. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне призначити Лободі покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч.3 ст.185 КК України, виходячи з думки що саме таке покарання буде справедливим та буде сприяти виправленню обвинуваченого. Вирок в частині призначеного покарання скасувати. Призначити Лободі А.О. покарання за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Строк покарання обчислювати Лободі А.О. з моменту взяття його під варту. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

3.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.02.2016 року вирок суду від 27.11.2015 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Бабакова Ю.І. за ст.115 ч.2 п.3 КК України скасовано та направлено на новий судовий  розгляд (КПК 2012 року)

Бікезіна О.В.

Як видно з матеріалів справи, прокурор не роз’яснив обвинуваченому Бабакову Ю.І. можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних та не долучив відповідне письмове роз’яснення до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування. Суд першої інстанції в ході провадження не тільки не виправив ці недоліки, але й сам припустився порушення вимог частин першої та другої статті 384 КПК, оскільки не роз’яснив обвинуваченому його право на розгляд справи судом присяжних та особливості такого провадження. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в них відсутні будь-які документи, що підтверджують ознайомлення обвинуваченого з його правом розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, як прокурором, так і при підготовчому засіданні судом, що є порушенням вимог ч.1 ст.384 КПК України і є підставою для скасування судового рішення.. Наведене дає підстави для скасування вироку суду першої інстанції та повернення кримінального провадження в той же суд на новий розгляд в іншому складі суддів.

4.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 01.03.2016 року вирок суду від 21.10.2015 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Наумова В.Г. за ст.286 ч.1 КК України скасовано та ухвалено новий вирок (КПК 2012 року)

Ткачов О.М.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, виправдуючи Наумова В.Г. в скоєнні інкримінованого йому злочину, прийшов висновку, що протоколи огляду автомобіля, що належить Наумову В.Г. та велосипеду потерпілого, а також протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка Лисенко І.В. є недопустимими, оскільки на аркушах є вільне місце, так би мовити прогалини, де можливо в будь-який час внести будь-які додаткові записи і що на думку суду свідчить про можливість заповнення цих процесуальних документів після того, як на них поставили підписи учасники тієї чи іншої процесуальної слідчої дії, отже вони оформлені в порушення правил складання і засвідчення цих документів і ці недоліки викликають сумнів у суду в їх достовірності, та ще при тому, що в деяких з них записи було здійснено пастою різного кольору. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком і вважає, що він не ґрунтується на вимогах КПК України, що наведені вище. Так, зазначені протоколи слідчих дій виконані на спеціальних бланках, наявність вільного місця жодним чином не може вказувати, що в зазначені процесуальні документи були внесені інші відомості вже після того як на них поставили підписи учасники слідчої дії. Таким чином, висновки суду ґрунтуються на припущеннях, зазначені докази оформлені без порушень правил складання і засвідчення цих документів,тобто у відповідності до норм КПК України, жодних заяв або зауважень, в тому числі  і у Наумова В.Г., в присутності якого проводився огляд його автомобіля не надходило. Жодних сумнівів у колегії суддів в їх достовірності не виникає, а той факт, що в деяких з них записи було здійснено пастою різного кольору також не може свідчити про недопустимість цих доказів. З тих же підстав, колегія суддів вважає, допустимими та належними і інші докази по справі, які суд визнав недопустимими, внаслідок визнання такими протоколів огляду транспортних засобів та слідчого експерименту, оскільки їх слід оцінювати в сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Колегія суддів зазначає, що ЛФП з автомобіля «ВАЗ 2107» та з велосипеда марки «АИСТ», який було вилучено на місці ДТП, мають спільну родову належність та незважаючи, що експертам не вдалось встановити їх групову належність висновки зазначеної експертизи, в сукупності з іншими доказами, безумовно підтверджують, то ДТП відбулось за участю саме автомобіля Наумова В.Г. та велосипеду потерпілого, тому висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи та є передчасними. За таких обставин, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а крім того, як постановлене з істотним порушенням КПК України підлягає скасуванню. Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, що наведений нижче. Наумова В.Г. визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнути з Наумова В.Г. на користь Дуравкіна В.Ф. 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 363,65 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

5.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.02.2016 року вирок суду від 06.11.2015 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Каракуц М.Г. за ст.286 ч.1 КК України скасовано та призначено новий судовий розгляд  (КПК 2012 року)

Ткачов О.М.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції під час розгляду справи було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону. На підставі п.4 ч.2 ст.412 КПК України розгляд кримінального провадження за відсутністю захисника є суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального закону. Цих вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався. Згідно з п.3 ч.2 ст.52 КПК України обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права з моменту встановлення в них вад. Досліджуючи матеріали кримінального провадження щодо Каракуц М.Г. перебуває під наглядом з 2014 року з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкідливими наслідками». Втім розгляд справи судом першої інстанції  відносно обвинуваченого Каракуц М.Г. було проведено без участі захисника, що є грубим порушенням права обвинуваченого Каракуц М.Г. на захист. Дана обставина свідчить про те, що вирок суду постановлений із порушенням вимог чинного кримінального процесуального кодексу і, як незаконний, підлягає скасуванню.

6.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.03.2016 року вирок суду від 04.06.2015 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Гусєва Д.О. за ст.185 ч.3 КК України змінено (КПК 2012 року)

Бєлоусов А.Є.

Призначаючи обвинуваченому покарання та приймаючи рішення про звільнення винного від його відбування, суд не дав належної оцінки та якості вчинених кримінальних правопорушень, кількості епізодів протиправного діяння та їх періодичності, а також способу вчинення крадіжок (шляхом підбору ключа  до дверей), що свідчить про схильність винного до протиправної поведінки та підготовку до вчинення протиправних діянь. З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, з огляду на конкретні обставини вчиненого та його спосіб, колегія суддів не може визнати покарання, призначене  Гусєву  Д.О. із звільненням від його відбування, законним та справедливим. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання не можливо, а тому вважає за необхідне призначити Гусєву Д.О. мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.185 КК України. Вирок в частині призначеного покарання скасувати. Призначити Гусєву Д.О. покарання  за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

7.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 31.03.2016 року вирок суду від 21.12.2015 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Кравцова Р.Г. за ст.309 ч.2 КК України змінено (КПК 2012 року)

Бєлоусов А.Є.

Судом не надано належної оцінки вчиненню Кравцовим Р.Г. кримінального правопорушення за наявності рецидиву злочинів. Не врахувавши належним чином вказані обставини кримінального правопорушення та дані, що характеризують особу обвинуваченого, суд призначив Кравцову Р.Г. покарання із застосуванням ст.75 КК України, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості. Суд не в повному обсязі взяв до уваги дані про особу обвинуваченого, який притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, і після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не встав, продовжував вживати наркотичні засоби, вчинив новий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Судимість обвинуваченого у встановленому законом порядку не знята і не погашена. Згідно відповіді головного лікаря Міського наркологічного диспансеру м. Слов’янська – обвинувачений Кравцов повний курс лікування в умовах диспансеру не пройшов, виписаний з відділення, за відмову від подальшого лікування. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при такій сукупності обставин, що пом’якшують покарання, є всі підстави для застосування до обвинуваченого при призначенні покарання ст.69 КК України, так як дані обставини, на думку колегії, істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого Кравцовим злочину, і з урахуванням особи останнього, колегія суддів вважає за необхідне визначити йому основне покарання більш м’яке ніж чим передбачене законом, встановленої санкцією кримінального закону, за яким його визнано винним. При цьому дане покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину має бути пов’язане тільки з обмеженням волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вирок суду скасувати. Призначити обвинуваченому Кравцову Р.Г. покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України до обмеження волі строком на 2 роки. Строк відбуття покарання вважати з часу виконання вироку. В решті вирок суду залишити без змін.

8.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.04.2016 року вирок суду від 18.01.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Котишевського М.П. за ст.121 ч.1 КК України скасовано та призначено по справі новий  судовий розгляд (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

Питання щодо надання суду доказів у кримінальному провадженні та доручення їх до обвинувального акту, не відноситься до тих, які вирішуються судом при підготовці провадження до судового розгляду та суперечать положенню ч.5 ст.291 КПК України. Крім того, питання щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, відповідно до вимог ст.349 КПК України, вирішуються судом вже під час судового розгляду, а не на підготовчому с/з. Дії суду щодо доручення на стадії підготовчого провадження доказів у кримінальному провадженні суперечать вищевказаним вимогам кримінального процесуального закону та можуть мати негативний вплив на неупередженість судді і ще до початку судового розгляду скласти у нього думку щодо доведеності провини обвинуваченого. За таких обставин суд при ухваленні вироку допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до ст.412 КПК України є підставами для скасування судового рішення. У той же час, судом при оцінці доказів та формулювання обвинувачення, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визначається обвинувачений, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини, які суттєво впливають на повноту встановлення фактичних обставин справи, а виходячи з цього і правильності кваліфікації дій підозрюваного. Вирок суду скасувати, повернувши справу до суду першої інстанції.

9.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.04.2016 року вирок суду від 17.03.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Стрілецького В.В. за ст.185 ч.3 КК України змінено (КПК 2012 року)

Бікезіна О.В.

Вирок суду змінити. Вважати Стрілецького В.В. засудженим за ст.185 ч.3  КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш м’якого покарання, призначеного вироком суду від 16.12.2015 року, остаточно призначити Стрілецькому В.В. покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити Стрілецького В.В. від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтись на реєстрацію до КВІ. В іншій частині вирок залишити без змін.

10.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31.05.2016 року вирок суду від 30.03.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Стрілецького В.В. за ст.185 ч.3 КК України змінено (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

Вирок суду, яким Стрілецького В.В. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць змінити. Виключити із вступної частини вироку суду від 30.03.2016 року посилання на судимості обвинуваченого Стрілецького В.В., а саме:1.)05.04.1985 р. Совєтським районним судом м.Макіївки Донецької області за ст.140 ч.2 КК України (1961 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст.25 КК України (1961 р.) умовно зх. Обов’язковим залученням до праці; 2.)10.10.1988 р. Червонозаводським районним судом м.Харків за ст.140 ч.3 КК України (1961 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна; 3.)22.03.1996 р. Київським районним судом м.Харкова за ст.142 ч.3,26-1,42 КК України (1961 р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна. В іншій частині вирок суду залишити без змін. Зарахувати обвинуваченому Стрілецькому В.В. до строку покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув’язнення з 16.03.2016 р. по 31.05.2016 р. із розрахунку 1 день попереднього увезення за 2 дні позбавлення волі, а саме 154 дні.

11.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.06.2016 року вирок суду від 23.03.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Ахтирського В.С. за ст.286 ч.2 КК України змінено (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

Вирок суду стосовно Ахтирського В.С. в частині призначення покарання змінити. Вважати Ахтирського В.С. засудженим за ч.2 ст.286 КК України до 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити Ахтирського В.С. від відбування основного покарання, якщо він протягом 2-х років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

12.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.06.2016 року вирок суду від 22.04.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Ключова К.Г. за ст.121 ч.2 КК України змінено  (КПК 2012 року)

Ткачов О.М.

На порушення вимог закону суд першої інстанції врахував як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого Ключова К.Г. не визнання своєї вини. Тому таке посилання суду яке не ґрунтується на вимогах закону підлягає виключенню з вироку. Суд першої інстанції, мотивуючи призначення обвинуваченому Ключову К.Г. міру кримінального покарання в максимальному розмірі послався, при цьому як на головну обставину, яка обтяжує покарання, не визнання вини. Оскільки ця обставина судом апеляційної інстанції виключена з мотивувальної частини вироку, то міра кримінального покарання підлягає пом’якшенню та призначенню її у межах санкції ч.2 ст.121 КК України. Інші апеляційні підстави для скасування або зміни вироку суду першої інстанції відсутні. З мотивувальної частини вироку суду виключити посилання на обставину, яка обтяжує його покарання – не визнання своєї вини. Вважати Ключова К.Г. засудженим за ч.2 ст.121 України до міри кримінального покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Зарахувати Ключову К.Г. у строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення із розрахунку один день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі з дня фактичного затримання, тобто з 04.01.2016 року по 29.06.2016 року включно. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

13.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.07.2016 року вирок суду від 01.04.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Уколова Р.О. за ст.185 ч.3 КК України змінено  (КПК 2012 року)

Ткачов О.М.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував всі обставини справи к/п, дані про особу обвинуваченого, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, а саме, часткове відшкодування шкоди потерпілій, щире каяття та сприяння розкриттю злочину, що дає підстави вважати про можливість призначення Уколову Р.О. мінімального розміру покарання, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та яке буде відповідати вимогам ст.65 КК України. Як вбачається з матеріалів к/п, Уколова Р.О. вироком суду було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст.ст.185 ч.2,289ч.2,70 ч.1 до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, який обвинуваченим на день ухвалення вироку не відбуто. Втім Уколова Р.О. було звільнено з місця відбування покарання, яке розташоване на території, яка тимчасово не контролюється Українською владою. Таким чином, Уколов Р.О. вчинив злочин за оскаржуваним вироком, фактично не відбувши призначене йому покарання за попереднім вироком суду від 22.03.2012 року. Колегія суддів вважає, що посилання суду перш інстанції на неможливість застосування положень ст.71 КК України є помилковим. Так, відповідно до положень ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. Уколов Р.О. скоїв новий злочин 24.02.2016 року та покарання призначене за попереднім вироком не відбув. Вирок суду  у відношенні Уколова Р.О. в частині призначеного йому покарання скасувати. Ухвалити в цій частині новий вирок. Призначити Уколову Р.О. за ч.3 ст.185 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до даного вироку частково приєднати покарання за попереднім вироком приєднати покарання за попереднім вироком суду від 22.03.2012 року та остаточно призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.

14.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 04.08.2016 року вирок суду від 19.05.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Олійника А.В. за ст.185 ч.2,ст.185 ч.3  КК України змінено  (КПК 2012 року)

Бєлоусов А.Є.

В порушення вимог ст.71 КК України, суд першої інстанції скасовує вирок суду першої інстанції до даного покарання помилково не приєднав покарання за вироком суду від 02.03.2016 року. Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання. Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокурора та постановити свій вирок, яким відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків приєднати до даного покарання, покарання за вироком суду від 02.03.2016 року та шляхом частково складання покарань остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.

15.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 09.08.2016 року вирок суду від 22.02.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Москаленко Ю.М. за ст.185 ч.3  КК України змінено  (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

Висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого Москаленко Ю.М. без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає зазначеним вимогам закону України про кримінальну відповідальність, а також засадам та меті покарання, визначен7им ст.ст.50,65 КК України, а тому вирок суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим відповідно до вимог ст.370 КПК України, у зв’язку з чим доводи прокурора в апеляційній скарзі є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню. У зв’язку з викладеним, на підставі п.4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо Москаленко Ю.М. скасувати  в частині  звільнення його від відбування покарання та ухвалити свій вирок. Вирок суду скасувати. Вважати Москаленко Ю.М. засудженим за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк з роки. У решті вирок залишити без змін.

16.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 12.08.2016 року вирок суду від 03.06.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Савицького О.В. за ст.309 ч.2  КК України змінено  (КПК 2012 року)

Бєлоусов А.Є.

При призначенні покарання Савицькому О.В. суд першої інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, який був судимий 15.09.2015 року за ст309 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафу. Судимість не була погашена, штраф не сплачен. Савицький офіційно не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, хоча ці судимості і погашені, але цей факт характеризує його як особу склону у скоєнню злочинів. При цьому колегія суддів зауважує про те, що Савицькому слід призначити покарання остаточно за ч.2 ст.71 КК України. За таких обставин, покарання у виді позбавлення волі та штрафу на підставі ст71 КК України є єдиним остаточним покаранням, що складається із двох основних покарань. Вирок суду в частині призначеного покарання скасувати. Савицього О.В. визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.309 ч.2 КК України та призначити покарання за ст.309 ч.2 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного по даному вироку покаранню повністю приєднати покарання у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. призначене Савицькому О.В. вироком суду від 15.09.2015 року, яке на підставі ст.72 ч.3 КК України виконувати самостійно. Строк відбуття покарання рахувати з моменту взяття під варту. В іншій частині, вирок суду першої інстанції, залишити без змін.

17.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23.08.2016 року вирок суду від 21.04.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Андрущенка Ю.М. за ст.185 ч.2 КК України скасовано та призначено по справі судовий  розгляд (КПК 2012 року)

Бікезіна О.В.

Апеляційний суд звертає увагу на той факт, що 2 мобільних телефони в крадіжці яких, обвинувачується Андрущенко Ю.М. не вилучались у обвинуваченого Андрущенка Ю.М. Крім того, потерпілі Хартонюк В.В. в порушення вимог КПК України взагалі не допитувалась в с/з в суді першої інстанції, хоч обвинувачений Андрущенко Ю.М. неодноразово наполягав на її допиті в с/з. Зазначені вище порушення кримінально-процесуального закону, на думку колегії суддів, є істотними та безперечно тягнуть до скасування вироку. Крім того, при призначенні покарання Андрущенку Ю.М. суд також допустив помилку при застосуванні вимог ст.ст.70,71,72 КПК України, про що обґрунтовано в апеляційній скарзі зазначив прокурор. Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, оскільки він ухвалений без повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, обґрунтування чи спростування їх доказами, які в свою чергу повинні бути проаналізовані та оцінені у відповідності з вимогами ст.ст.92,94,96 КПК України, та призначає новий розгляд у суді першої інстанції.

18.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 22.09.2016 року вирок суду від 14.05.2015 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Ляшко Н.В. за ст.213 ч.1 КК України скасовано та ухвалено новий вирок (КПК 2012 року)

Ткачов О.М.

Висновки суду щодо недоведеності факту приймання Ляшко Н.В. брухту чорного металу за місцем її мешкання ґрунтуються на показаннях самої обвинуваченої,її рідної матері Люліної В.М. та чоловіка обвинуваченої Ляшка С.А.Сукупність досліджених судом першої інстанції доказів у справі дали достатні підстави для висновку про доведеність вини Ляшко Н.В. у скоєнні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.213 КК України, обвинувачення у вчиненні якого було пред’явлено їй органом досудового розслідування. Таким чином,дослідивши з достатньою повнотою обставини і докази,надані суду сторонами,суд першої інстанції дав їм неправильну оцінку,внаслідок чого безпідставно Ляшко Н.В. виправдано за ст.213 ч.1 КК України у зв’язку із відсутністю в її діях складу злочину. Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду,викладених у судовому рішенні,фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. За таких обставин,оскільки висновки суду не підтверджуються доказами,дослідженими під час судового розгляду  та суд не взяв до уваги докази,які могли істотно вплинути на його висновки судове рішення вважається таким,що не відповідає фактичним кримінального провадження,а крім того,як постановлене з істотними порушеннями КПК України підлягає скасуванню. Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок. Вирок суду скасувати. Ляшко Н.В. визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.213 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,що складає 8500 грн. Речові докази по справі конфіскувати.

19.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.10.2016 року вирок суду від 23.03.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Бондаренко О.К. за ст.286 ч.2 КК України змінено (КПК 2012 року)

Бікезіна О.В.

Призначаючи покарання Бондаренко О.К. суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, при цьому визнав в якості пом’якшуючих вину обставин призначення покарання добровільне відшкодування шкоди потерпілому,його позитивні характеристики, обтяжуючих покарання обставин судом першої інстанції встановлено не було, при таких обставинах, на переконання колегії суддів,висновок суду про необхідність ізоляції від суспільства Бондаренко О.К. та призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки є таким, що не відповідає вимогам ст.65 КК України. Колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання Бондаренко О.К. можливе без ізоляції від суспільства. Тому на переконання колегії суддів звільнення засудженого Бондаренко О.К. від відбування основного покарання в частині позбавлення волі з випробуванням є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Порушень процесуального закону, що тягнуть скасування вироку,судом 1-й інстанції допущено не було. Вирок суду змінити. Згідно ст.75 КК України засудженого Бондаренко О.К. звільнити від відбування основного покарання в частині позбавлення волі з випробуванням і встановити іспитовий строк три роки, поклавши на нього обов’язки передбачені ст.76 КК України залишити без змін.

20.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 20.10.2016 року вирок суду від 29.06.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Лук’янова Д.М. за ст.309 ч.2  КК України змінено  (КПК 2012 року)

Бєлоусов А.Є.

Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що після повідомлення Лук’янову Д.М. про підозру за скоєння попереднього кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.309 КК України, а саме за 7 днів до постановлення щодо нього попереднього вироку,він вчинив аналогічні протиправні дії з незаконним обігом наркотичних засобів,що становить підвищену суспільну небезпеку та свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності його особи. Вказані дані про особу обвинуваченого,на думку колегії суддів, не давали суду першої інстанції підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання Лук’янову Д.М. Виходячи з наведеного,колегія суддів вважає, що вирок суду щодо Лук’янова Д.М. в частині призначення покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку. Вважати Лук’янова Д.М. засудженим за ч.2 ст.309 КК України до 2-х років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

21.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.10.2016 року вирок суду від 30.07.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Сорокіна О.О. за ст.ст.289 ч.1,185 ч.3 КК України, Боброва О.Ю. за ст.185 ч.3 КК України змінено (КПК 2012 року)

Бікезіна О.В.

Оскільки рішення суду про скасування іспитового строку стосовно Сорокіна О.О. судом не виносилось, а також відсутні дані про вчинення ним нового кримінального правопорушення в період іспитового строку,судимість є погашеною та зазначення її у вироку суперечить вимогам ст.89 КК України та ст.374 КПК України. Крім того,як обставину, що обтяжує покарання Сорокіна О.О., суд визнав рецидив злочинів. Згідно ст.34 КК України,рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою,яка має судимість за умисний злочин. Оскільки судимості Сорокіна О.О. погашені відповідно до вимог ст.89 КК України, врахування рецидиву як обставини, що обтяжує покарання є недопустимим. Таким чином,судом першої інстанції застосовано закон України про кримінальну відповідальність,який не підлягає застосуванню. Вирок суду,яким Сорокіна О.О. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.1 ст.289,ч.3 ст.185 КК України,Боброва О.Ю. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.185 КК України змінити,виключивши з вироку посилання суду на наявність судимостей у Сорокіна О.О. за вироками Брянківського міськсуду Луганської області від 06.12.2012 року, Перевальського районного суду Луганської області від 13.02.2013 року, а також посилання на обставину, що обтяжує покарання – рецидив злочинів. В іншій частині вирок залишити без змін.

22.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22.11.2016 року вирок суду від 04.08.2016 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Кукліна І.Г., Бобрусь О.Г. за ст.185 ч.3 КК України змінено (КПК 2012 року)

Бікезіна О.В.

Апеляційним розглядом справи встановлено, як вбачається з мотивувальної частини вироку, обставиною яка обтяжує покарання обвинувачених суд першої інстанції визнав вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою. Проте,відповідно до ч.4 ст.67 КК України,якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання,передбачена в статті особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Вирок суду, яким Кукліна І.Г. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.185 КК України змінити. Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину,яка обтяжує покарання Кукілні І.Г. «Вчинення злочину групою особі за попередньою змовою». В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвали

1

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.02.2016 року ухвалу суду від 29.12.2015 року  про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню за обвинуваченням Башликова А.В. за ст.ст.27 ч.2, 341, 187 ч.3 КК України скасовано і повернуто на новий розгляд  (КПК 2012 року)

Бєлоусов А.Є.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до передчасних висновків щодо повернення обвинувального акту для усунення недоліків. В обвинувальному акті в повній мірі викладені анкетні дані обвинуваченого та фактичні обставини кримінального правопорушення вчиненого Башликовим А.В., які він вважає встановленими, крім того колегія зазначає, що прокурор має право під час судового засідання змінити чи доповнити обставини скоєного правопорушення. Зазначення нових імен та по-батькові осіб, що брали участь у вчиненні злочинів спільно з Башликовим А.В. КПК України не передбачено. Посилання судом на порушення права на захист обвинуваченого, а також недоведеність розміру заподіяної шкоди також не ґрунтується на вимогах зазначеної статті. Прокурор повинен в обвинувальному акті вказати лише розмір шкоди. При порушенні права на захист, суд розглядаючи справу по суті повинен надати оцінку та вирішити питання про допустимість і виваженість доказів добутих з таким порушенням, але дане питання не вирішується на стадії підготовчого судового засідання. Порушення, на думку суду, написання обвинувального акту на бланку прокуратури є таким, що не ґрунтується на законі. Також, суд першої інстанції посилається на розбіжності у номері кримінального провадження, вказаного у самому обвинувальному акті та у розписці учасників провадження, яка полягає у даній зайвій цифрі «3». Дана розбіжність є опискою, яка не оскаржувалась жодним з учасників кримінального провадження в судовому засіданні. Таким чином, наведені в ухвалі суду порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства не є підставами для повернення обвинувального акту, оскільки вони можуть бути усунуті прокурором в ході розгляду справи по суті в порядку передбаченому КПК України, а висновки суду в цієї частині є передчасними. За таких обставин, ухвалу суду першої інстанції не можна визнати такою, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, а тому вона підлягає скасуванню з поверненням на новий розгляд до того ж суду зі стадії підготовчого провадження.

2

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.02.2016 року ухвалу суду від 11.01.2014 року  про приведення у відповідність ЗУ «Про внесення змін до кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст.19 Конвенції ООН  проти корупції» щодо Щербини А.А. за ст.364 ч.1 КК України  змінено (КПК 2012 року)

Шавиріна Л.П.

Ухвалу суду змінити. Виключити з ухвали суду вказівку про призначення додаткового покарання у виді штрафу в сумі 12750 грн. В решті ухвалу залишити без змін.

3

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.08.2016 року ухвалу суду від 09.08.2016 року на скаргу адвоката Стулікова А.В.  про скасування постанови про закриття кримінального провадження повернуто заявнику  скасовано і направлено на новий розгляд  (КПК 2012 року)

Мірошниченко О.В.

Відповідно до супровідного листа 29.06.2016 року копія постанови була направлена Стулікову А.В. та Ситнік Н.Д. однак, будь-яких відомостей про отримання цими особами копії постанови немає. Разом з тим, з наданих матеріалів вбачається. Що Стуліков А.В. отримав копію постанови 04.08.2016 року. Зі скаргою  на постанову слідчого про закриття к/п Стуліков А.В. звернувся до слідчого судді 09.08.2016 року, тобто у встановлений законом строк. Таким чином, слідчий суддя дійшов хибного висновку про необхідність повернення скарги заявнику у зв’язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з направленням справи до місцевого суду для розгляду по суті.

4.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01.09.2016 року ухвалу суду від 18.07.2016 року  про задоволення заяви Горобця М.Д. про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа для виконання  скасовано та ухвалено нове рішення  (КПК 2012 року)

Ткачов О.М.

Судом передчасно визнано причини пропуску строку для пред’явлення виконавчого листа Горобцю М.Д. поважними, оскільки перевіривши матеріали провадження, колегія суддів встановила, що останній знаходився на лікуванні з 17.06.2013 року по 20.06.2013 року та з 18.07.2013 року по 19.07.2013 року, тобто ще до набрання вироком законної сили, а долучені до справи електрокардіограми сформовані 16.05.2016 року,тобто вже після звернення до суду. Разом з тим не є слушним і твердження суду щодо неможливості звернення до органів ДВС України у зв’язку з проведенням заходів АТО у м.Кр.Лиман та припиненням роботи ВДВС Краснолиманського МУЮ, оскільки вказані заходи були закінчені у липні 2014 року, після чого було відновлено роботу зазначеного органу ДВС. За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були допущені такі порушення вимог КПК, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для касування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у поновленні строку для пред’явлення виконання листа для виконання.

5.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.10.2016 року ухвалу суду від 06.06.2016 року  у відношенні Біленець В.С., Сироватського Б.С. до яких застосовано примусові заходи виховного характеру   змінено (КПК 2012 року)

Шавиріна Л.П.

Відповідно до ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в апеляційній інстанції є: неповнота судового розгляду,невідповідність висновків суду, викладених у вироку,фактичним обставинам кримінального провадження;істотне порушення кримінального процесуального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Відповідно до ч.2 ст.22 КК України Біленець В.С. та Сироватський Б.С. не досягли віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за скоєне ними суспільно небезпечне діяння. Відповідно до п.24 ППВСУ №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» у разі, коли із групи осіб,які вчинили злочин,лише одна особа є суб’єктом злочину, а решта унаслідок неосудності або у зв’язку з недосягненням віку з якого може наставати кримінальна відповідальність, чи з інших підстав не можуть бути суб’єктами злочину,дії особи,яка за таких обставин притягується до кримінальної відповідальності, не можна розглядати як вчинення злочину групою осіб. Тому спільні дії Біленець та Сироватського не утворюють кваліфікуючу ознаку за попередньою змовою групою осіб. При таких обставинах ухвалу суду першої інстанції підлягає зміні. Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на кваліфікуючу ознаку – за попередньою змовою групою осіб. В іншій частині ухвалу залишити без змін.

6.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08.11.2016 року ухвалу суду від 28.03.2016 року  про передачу  Бузун О.А. під нагляд матері скасовано та призначено новий розгляд  (КПК 2012 року)

Шавиріна Л.П.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що відповідно до вимог ст.409 КПК України є підставою для його скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно додержуватись вимог КПК та КК України,які регулюють розгляд справ даної категорії – щодо неповнолітніх та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Справи про адміністративні правопорушення розглянуті в апеляційній інстанції

№ з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні якого

знаходилась справа

Підстави зміни (скасування) вироку (постанови)

1.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 23.03.2016 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Реброва В.П. за ст.188-13 ч.1 КУпАП скасовано та провадження по справі закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення

Ткачов О.М.

Як вбачається з матеріалів вивченої адміністративної справи Ребров  В.П., перебуваючи на посаді начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Кр.Лиман на виконання 3 вимог державного виконавця ВДВС у м.Кр.Лиман надавав відповіді : за №3211/4-34/1-1305 від 28.10.2015 року, за №3211/4-34/1-130 від 25.12.2015 року та за №3211/4-34/1-1305 від 11.01.2016 року. Ребров В.П. будучи посадовою особою не порушив встановленого порядку, оскільки  у відповідь на законні вимоги державного виконавця надав відповіді. Зважаючи на вище викладене, постанова судді відносно Реброва В.П. підлягає скасуванню, оскільки при апеляційному розгляді встановлено неправильне застосування норм матеріального права суддею першої інстанції, відповідно до ст.247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, вважаю належним, закрити провадження по даній справі у зв’язку з відсутності в діях Реброва В.П. події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.188-13 КУпАП.

2.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 20.04.2016 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Перебийніс Л.Г. за ст.172-1 ч.1 КУпАП скасовано та провадження по справі закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення

Шавиріна Л.П.

Постановою суду першої інстанції Перебийніс Л.Г. визнано винним у порушенні призначеними органами з оцінки відповідності  чи визнаними незалежними організаціями процедур оцінки відповідності вимогам технічних регламентів; порушення органами з сертифікації, призначеними в державній системі сертифікації, правил і порядку обов’язкової сертифікації продукції, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.172-1 КУпАП. Таке порушення вимог КУпАП є не припустимим та тягне за собою безумовне скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях Перебийніс складу адміністративного правопорушення.

3.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25.04.2016 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Григор’єва О.С. за ст.124 КУпАП змінено

Ткачов О.М.

Постанова судді від 05.04.2016 року Григор’єва О.С. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців - змінити. Вважати Григор’єва О.С. притягнутим до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за постановою судді від 05.04.2016 року у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. В іншій частині постанову судді залишити без змін.

4.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 15.06.2016 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Фіщенко С.М. за ст.85 ч.4 КУпАП скасовано та провадження по справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення

Бєлоусов А.Є.

З матеріалів справи вбачається, що в діях Фіщенко С.М. є склад адмінправопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що він не ловив рибу сіткою льосковою та вона йому належить спростовуються письмовими поясненнями Фіщенко С.М. в протоколі про адмінправопорушення. Ніяких доказів на підтвердження того, що він підписав вказаний протокол під впливом представників рибінспекції  Фіщенко С.М. суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні. Оскільки адміністративна відповідальність за ч.4 ст.85 КУпАП настає за грубе порушення правил рибальства, що виражається у рибальстві із застосуванням заборонених знарядь лову, до яких відноситься сітка льоскова, в діях Фіщенко С.М. є склад даного адміністративного правопорушення. Відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Згідно з протоколом про адміністративне право рушення від 27.02.2016 року подія за участю Фіщенко С.М. відбулась 27.02.2016 року, тобто строк на теперішній час сплинув. Таким чином, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

5.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 29.06.2016 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Гаврикова Г.С. за ст.85 ч.4 КУпАП скасовано та провадження по справі закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення

Ткачов О.М.

З матеріалів  справи вбачається, що в діях Гаврикова Г.С. є склад адміністративного правопорушення,передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП,а саме, грубе порушення правил рибальства. Відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27.02.2016 року подія з участю Гаврикова Г.С. відбулась 27.02.2016 року,тобто строк на теперішній час сплинув. Таким чином,провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

6.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 17.10.2016 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Стороженко О.М. за ст.130 ч.1 КУпАП скасовано та прийнято нову постанову

Ткачов О.М.

З матеріалів справи вбачається, що Стороженко О.М.  не був належним чином повідомлений судом про дату та час слухання справи. Згідно до вимог ст.280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення підлягає з’ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду. З урахуванням цього слід визнати, що Стороженко О.М. був позбавлений можливості реалізувати в суді, свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягується до адміністративної відповідальності, й зокрема права давати пояснення,подавати докази,заявляти клопотання,користуватися юридичною допомогою тощо. За таких обставин постанова є незаконною та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою визнати Стороженко О.М. винним у скоєні правопорушення,передбаченого ч.1 ст.130 КупАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.