Аналіз причин зміни та скасування судових рішень у кримінальних провадженнях (справах) та у справах про адміністративні правопорушення Краснолиманського міського суду Донецької області у 1 кварталі 2020 року

№

з/п

ПІБ судді

Усього постановлено вироків

у тому числі

Усього скасовано вироків

із них

Вироки змінено

Вироки залишено без змін

на додаткове розслідування

на новий с/розгляд

у т.ч. у частині цивільного позову

із закриттям провадження у справі

із постановлен-ням

нового вироку

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

1.

Бєлоусов А.Є.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5.

Сердюк Н.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

№ з/п

Суддя місцевого суду

Усього постановлено вироків

у тому числі

Усього скасовано вироків

у т.ч. скасовано вироків

Вироки скасовано

Вироки змінено

Вироки залишено без змін

ухвалених на підставі угоди 

із направленням  справи 

із призначен-ням нового судового розгляду

із закриттям кримінального провадження

із ухваленням нового вироку

до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування

до суду першої інстанції для проведення судового провадження

справ

осіб

справ

 осіб

справ/

осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

1.

Бєлоусов А.Є.

14

14

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

-

-

1

1

-

-

-

-

-

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

29

31

1

1

-

-

-

-

-

1

1

-

-

-

-

1

2

3

3

5.

Сердюк Н.В.

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

44

46

2

2

-

-

-

-

-

2

2

-

-

-

-

1

2

3

3

№

з/п

ПІБ судді

Усього постановлено ухвал (постанов)

у тому числі

Ухвали (постанови) залишено без змін

Ухвали

(постанови)

скасовано

із них

Ухвали змінено

на додаткове розслідування

на новий с/розгляд

із винесенням нової ухвали

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

1.

Бєлоусов А.Є.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5.

Сердюк Н.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

№ з/п

Суддя місцевого суду Донецької області

Усього постановлено ухвал (постанов)

(справ/осіб)

Ухвалу залишено без змін (справ/осіб)

Ухвалу змінено (справ/осіб)

Усього          скасовано     ухвал  (справ/осіб)  

Ухвали скасовано (із гр.4)

із призначенням нового судового розгляду (справ/осіб)

із закриттям кримінального провадження (справ/осіб)

із постановленням нової ухвали, скасувавши ухвалу суду першої  інстанції (справ/осіб)

повністю

частково

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

8

1.

Бєлоусов А.Є.

125/125

-

-

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

130/130

1/1

-

-

-

-

-

-

5.

Сердюк Н.В.

17/17

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

272/272

-

-

-

-

-

-

-

Кримінальні провадження (справи) розглянуті в апеляційній інстанції

№ з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні якого

знаходилась справа

Підстави зміни (скасування) вироку (постанови)

1

Єдиний унікальний номер 236/3255/16-к

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23.01.2020 року вирок суду від 12.08.2019 року  по кримінальному  провадженню  за обвинуваченням Григоріченка М.В. за ч.2 ст.185 КК України, Жарікова О.С. за ч.1 ст.185 КК України змінено (КПК 2012 року).

Саржевська І.В.

Жарікова  О.С,  Григоріченка М.В. визнати винуватими  у вчиненні кримінального  правопорушення, передбаченого  ст. 185 ч.2  КК України. Жарікову О.С. за ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у вигляді  3 років  6 місяців  позбавлення волі.

На підставі  ст. 70 ч.4 КК  України призначити Жарікову О.С. остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 4 років 2місяців позбавлення волі, зарахувавши  відбуте  частково покарання за вироком   Апеляційного суду Донецької області від 02.02.2017.

Григоріченку   М.В. за ч. 2 ст. 185 КК України призначити покарання у вигляді  3 років  6 місяців  позбавлення волі. На підставі  ст. 70 ч.4 КК  України призначити Григоріченку М.В.  остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 4 років  2 місяців позбавлення волі, зарахувавши  відбуте  частково покарання за вироком  Краснолиманського міськсуду Донецької області від 08.08.2017. 

В апеляційній скарзі прокурор прохає вирок стосовно Жарікова О.С. та Григоріченка М.В. в частині призначення остаточного покарання з сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 70 КК України змінити у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок суду - зміні, за таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Проте, при ухваленні вироку суд першої інстанції зазначених вимог не дотримався. Відповідно до положень ст. 409 КПК України, підставою для зміни вироку, зокрема, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке згідно зі ст. 413 КПК України, може бути у виді неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення Жарікову  О.С. та Григоріченку М.В. остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Проте визначаючи обвинуваченим остаточне покарання, суд першої інстанції у порушення вимог , передбачених ч.1 ст. 70 КК України, не зазначив, яким шляхом визначені ці покарання - поглинення менш суворого покарання більш суворим, або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, хоча частково склав призначені покарання.

Крім того, суд безпідставно звільнив обвинуваченого Жарікова О.С. від відбування покарання, оскільки відбутий останнім строк попереднього ув`язнення у межах кримінального провадження перевищує фактично призначене основне покарання.   Згідно з ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а також пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Інститут звільнення від покарання та його відбування представлений розділом XII Загальної частини та розділом ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України. В зазначених розділах наведений вичерпний перелік правових підстав звільнення від покарання та його відбування. Під звільнення від покарання та його відбування розуміють передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його відбування. Так, судом першої інстанції Жарікову О.С. на підставі ст. 70 ч.4 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі, зараховано відбуте частково покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.02.2017. На підставі ст.72 ч. 5 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) Жарікову О.С. зараховано до строку відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 15.02.2017 по день набрання вироком від 12.08.2019 законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Отже, відбутий обвинуваченим Жаріковим О.С. строк попереднього ув`язнення у межах кримінального провадження перевищує фактичне призначене йому покарання, тобто призначене йому вироком від 12.08.2019 остаточне покарання він відбув повністю. При цьому, звільнення від відбування покарання у випадку, коли відбутий обвинуваченим строк попереднього ув`язнення у межах кримінального провадження перевищує фактичне призначене йому покарання, не застосовується.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та допущено неправильне тлумачення закону, який суперечить його точному змісту, що відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду зміні.

Вважати Григоріченка М.В. засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України призначити Григоріченку М.В. остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 08.08.2017, у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі. Зарахувати Григоріченку М.В. у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, частково відбуте покарання за вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 08.08.2017.

Вважати Жарікова О.С. засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України призначити Жарікову О.С. остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та вироком апеляційного суду Донецької області від 02.02.2017, у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі. Зарахувати Жарікову О.С. у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, частково відбуте покарання за вироком Апеляційного суду Донецької області від 02.02.2017.

Виключити з резолютивної частини вироку посилання на те, що оскільки відбутий засудженим Жаріковим О.С.строк попереднього ув`язнення у межах кримінального провадження перевищує фактично призначене Жарікову О.С. основне покарання у виді позбавлення волі, відповідно до ст. 377 ч. 1 КПК України, звільнити Жарікова О.С. від відбування покарання, звільнивши з-під варти в залі судового засідання, та до набрання цим вироком законної сили запобіжний захід до нього не застосовувати.

Зазначити, що оскільки відбутий Жаріковим О.С. строк попереднього ув`язнення у межах кримінального провадження перевищує фактично призначене йому основне покарання у виді позбавлення волі, рахувати, що покарання відбуте ним у повному обсязі, та звільнити його з-під варти.

2

Єдиний унікальний номер 236/3420/15-к

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11.03.2020 року вирок суду від 22.02.2017 року  по кримінальному  провадженню  за обвинуваченням Усенка К.Ю. за ст.128 КК України скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції (КПК 2012 року).

Бікезіна О.В.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 22.02.2017 року Усенка К.Ю. визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт. З вироком не погодився обвинувачений та оскаржив його в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. При цьому суду належить дати аналіз усім фактичним даним, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, обвинувачених, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано. Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Проте, ухвалюючи обвинувальний вирок відносно Усенка К.Ю., суд першої інстанції не дотримався вищевказаних вимог, не навів належної оцінки всіх доказів, не усунув протиріччя та розбіжності у доказах, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Так, суд першої інстанції, вирішуючи питання про доведеність винуватості Усенка К.Ю. в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень з необережності, дослідив і взяв до уваги декілька висновків СМЕ, які зроблені на підставі медичних документів виготовлених за результатами лікування Рикова Д.А. в період з 30 червня по 10 липня 2015 року лікарями лікарні №3 м. Краматорськ. При цьому, предметом дослідження експертів не були медичні документи складені за результатами звернення та лікування Рикова Д.А. в період з 28 по 30 червня 2015 року лікарями Краснолиманської ЦРЛ.

В свою чергу, сторона захисту, ознайомившись в суді з матеріалами медичних документів, надала суду висновок фахівця з питань СМЕ за результатами дослідження медичної документації, складеної лікарями Краснолиманської ЦРЛ. Зазначений висновок виключає наявність тяжких тілесних ушкоджень у Рикова Д.А. станом на 30 червня 2015 року. Проте, зазначеним обставинам суд першої інстанції не надав будь-якої оцінки і взявши до уваги лише висновки експертів надані стороною обвинувачення, допустив однобічність та неповноту судового розгляду. Зазначені розбіжності не могли бути усунуті шляхом відкидання одного з висновків та прийняття іншого, оскільки, у такому випадку, втрачається повнота дослідження обставин справи у сукупності. Заявлені з цього приводу клопотання сторони захисту безпідставно не були задоволені судом першої інстанції в результаті чого розбіжності не були усунуті. Судове рішення ухвалене за таких обставин не може вважатись законним та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції не навів належної оцінки доводам сторони захисту з приводу невинуватості Усенка К.Ю. та його перебування у стані необхідної оборони (ст.36 КК України).

Під час нового судового розгляду суд першої інстанції має врахувати підстави скасування вироку наведені в цій ухвалі, розглянути кримінальне провадження з дотриманням вимог діючого кримінального процесуального законодавства, всебічно та повно дослідити всі обставини даного провадження, усунути розбіжності в доказах, дати їм належну оцінку та ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

3

Єдиний унікальний номер 236/860/17

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26.03.2020 року вирок суду від 10.11.2019 року  по кримінальному  провадженню  за обвинуваченням Катаргіна С.В. за ч.1 ст.190, ч.1 ст.358 КК України скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції (КПК 2012 року).

Саржевська І.В.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 10.11.2019 року Катаргіна С.В. визнано невинуватим та виправдано за ст.190 ч.1, ст.358 ч.4 КК України.

З таким вироком не погодився прокурор та оскаржив його в апеляційному порядку. Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, з таких підстав.

Положення про потерпілого у кримінальному провадженні закріплені ст. 55 КПК України. Відповідно до ст. 58 КПК України, представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; 2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; 3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику. Положеннями ч. 3 ст. 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право: 1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; 2) брати участь у судовому провадженні; 3) брати участь у безпосередній перевірці доказів; 4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення; 5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; 7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Слід зазначити, що вищевказані процесуальні права реалізуються шляхом безпосередньої участі представника потерпілого в судовому засіданні. Реалізації процесуального права безпосередньої перевірки доказів представник потерпілого керівник «Лиманського професійно-технічного училища» Куліш А.І. була позбавлена. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження безпосередня перевірка доказів розпочалась в судових засіданнях з 3 травня 2017 року за участю представника потерпілої Сомової Л.М., яка вже на час направлення обвинувального акту до суду не мала статусу представника потерпілої, оскільки її звільнено з посади директора з 20 березня 2017 року. Після вступу у судовий розгляд належного представника потерпілого Куліш А.І., а саме з 26 червня 2018 року, повторного дослідження доказів за участю належного представника не проводилось.

Викладені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і такими, які не можуть бути виправлені під час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку, а тому потребують проведення нового судового розгляду. Зазначене тягне скасування оскаржуваного вироку з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, статтею 374 КПК України визначено, що, у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення пред`явленого особі і визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку та положення закону, якими керувався суд.

Суд першої інстанції дійшов висновків про «штучне формування доказової бази працівниками поліції», а саме виготовлення довідок від імені ФОП Максименко, Галяпи, Лющенка. При цьому, суд не врахував показання зазначених свідків, що вони підписали ці довідки оскільки викладені в них відомості не суперечили дійсності. Крім того, відкидаючи показання свідків сторони обвинувачення, суд першої інстанції взагалі не навів висновків про їх належність чи допустимість. Що стосується висновків будівельно-технічних експертиз, суд першої інстанції визнав їх неналежними та недопустимими не навівши для цього відповідних мотивів. Окрім наведеного, є слушними й доводи апелянта, що суд першої інстанції взагалі не дав ніякої оцінки фактичним даним викладеним в листі ТОВ «Леман-Бетон» з якого вбачається, що вищевказане підприємство не надавало в оренду чи в будь-яке інше користування ТОВ «Пегас КЛ» або Катаргіну С.В. прилади та устаткування.

Під час нового судового розгляду суду першої інстанції необхідно з дотриманням вимог діючого законодавства розглянути кримінальне провадження, безпосередньо дослідити всі докази, надати їм належну правову оцінку, винести законне, справедливе, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.