Аналіз причин скасування та зміни судових рішень у кримінальних провадженнях та у справах про адміністративні правопорушення Краснолиманського міського суду Донецької області за 2018 рік

№

з/п

ПІБ судді

Усього постановлено вироків

у тому числі

Усього скасовано вироків

із них

Вироки змінено

Вироки залишено без змін

на додаткове розслідування

на новий с/розгляд

у т.ч. у частині цивільного позову

із закриттям провадження у справі

із постановлен-ням нового вироку

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

1.

Бєлоусов А.Є.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5.

Сердюк Н.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

6.

Ткачов О.М.

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

7.

Шаньшина М.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

№ з/п

Суддя місцевого суду

Усього постановлено вироків

у тому числі

Усього скасовано вироків

у т.ч. скасовано вироків

Вироки скасовано

Вироки змінено

Вироки залишено без змін

Ухвалених

 на підставі угоди 

із направленням  справи 

із призначен-ням нового судового розгляду

із закриттям кримінального провадження

із ухваленням нового вироку

до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування

до суду першої інстанції для проведення судового провадження

справ

осіб

справ

 осіб

справ/

осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

справ

 осіб

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

1.

Бєлоусов А.Є.

20

21

5

6

-

-

-

-

-

1

1

1

1

3

4

-

-

1

1

2.

Бікезіна О.В.

63

72

2

2

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2

2

1

1

3

3

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

101

107

2

2

-

-

-

-

-

-

-

1

1

1

1

3

4

5

5

5.

Сердюк Н.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

6.

Ткачов О.М.

37

39

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2

2

2

2

7.

Шаньшина М.В.

-

-

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

1

1

-

-

2

2

Усього по суду:

221

239

10

11

-

-

-

-

-

1

1

2

2

7

8

6

7

13

13

№

з/п

ПІБ судді

Усього постановлено ухвал (постанов)

у тому числі

Ухвали (постанови) залишено без змін

Ухвали

(постанови)

скасовано

із них

Ухвали змінено

на додаткове розслідування

на новий с/розгляд

із винесенням нової ухвали

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

справ

осіб

1.

Бєлоусов А.Є.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5.

Сердюк Н.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

6.

Ткачов О.М.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

7.

Шаньшина М.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

№ з/п

Суддя місцевого суду Донецької області

Усього постановлено ухвал (постанов)

(справ/осіб)

Ухвалу залишено без змін (справ/осіб)

Ухвалу змінено (справ/осіб)

Усього          скасовано     ухвал  (справ/осіб)  

Ухвали скасовано (із гр.4)

із призначенням нового судового розгляду (справ/осіб)

із закриттям кримінального провадження (справ/осіб)

із постановленням нової ухвали, скасувавши ухвалу суду першої  інстанції (справ/осіб)

повністю

частково

А

Б

1

2

3

4

5

6

7

8

1.

Бєлоусов А.Є.

651/651

6/6

1/1

2/2

1/1

-

1/1

-

2.

Бікезіна О.В.

48/48

1/1

-

-

-

-

-

-

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська  І.В.

166/166

1/1

1/1

-

-

-

-

-

5.

Сердюк Н.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

6.

Ткачов О.М.

695/695

5/5

3/3

6/6

2/2

-

4/4

-

7.

Шаньшина М.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

Усього по суду:

1560/1560

13/13

5/5

8/8

3/3

-

5/5

-

Кримінальні провадження розглянуті в апеляційній інстанції

№ з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні

якого

знаходилась

справа

Підстави зміни (скасування) вироку (постанови)

1

Єдиний унікальний номер 236/2547/17

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.03.2018 року вирок суду від 12.01.2018 року  по кримінальному  провадженню  за обвинуваченням Дадашева Ф.Г.-огли за ст.190 ч.2 КК України  змінено (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

Апеляційний суд, приходить до висновку що суд першої інстанції при кваліфікації дій обвинуваченого Дадашева Ф.Г.о. за ч.2 ст.190 КК України неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що потягло неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, оскільки на час вчинення ним злочину за цим вироком повторність відсутня. За таких обставин, відповідно до ст.ст.407 та 409 КПК України, вирок суду підлягає зміні. З обвинувачення Дадашева Ф.Г.о.  слід виключити кваліфікуючу ознаку «повторність» та кваліфікувати його дії за ч.1 ст.190 КК України. Призначаючи покарання обвинуваченому Дадашеву Ф.Г.о. апеляційний суд, керуючись положеннями ст.ст. 65-67 КК України враховує конкретні обставини та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу винного, який раніше не судимий, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо. Обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченому є щире каяття. Таким чином, апеляційний суд вважає доцільним призначити Дадашеву Ф.Г.о. покарання у виді обмеження волі строком на один рік. При цьому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на один рік. В решті вирок підлягає залишенню без змін.

2

Єдиний унікальний номер 236/1798/16-к

Ухвалою  Апеляційного суду Донецької області від 20.03.2018 року вирок суду від 20.07.2017 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Іванцова Ю.М. за ст.ст.185 ч.3,185 ч.2,15 ч.2,186 ч.2 КК України  змінено (КПК 2012 року)

Ткачов

О.М.

У відповідності з п.5 ч.1 ст.89 КК України, особи, засуджені до виправних робіт, вважаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину. З матеріалів кримінального провадження встановлено, що протягом року з дня відбуття покарання за цим вироком Іванцов Ю.М. не скоїв нового злочину, і за таких обставин він вважається таким, що не має судимості за цим вироком. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення вказаної судимості Іванцова Ю.М. із вступної частини оскаржуваного вироку. Висновки суду першої інстанції про винуватість Іванцова Ю.М.  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України при викладених у вироку обставинах та з урахуванням зібраних доказів є передчасними. Враховуючи, що достатні докази для доведення винуватості Іванцова Ю.М.  у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України не встановлені, а можливості їх отримати вичерпні, наявні підстави для закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України. Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.15,ч.2 ст.186 КК України відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими та підтверджені сукупністю належних та допустимих доказів.  Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 20.07.2017 року відносно Іванцова Ю.М. скасувати в частині визнання винуватим та засудження за ч.3 ст.185 КК України, у зв’язку з не встановленням достатніх доказів його винуватості в суді і вичерпаністю можливостей їх отримати, а кримінальне провадження в цій частині закрити. Вважати Іванцова Ю.М. засудженим - за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; - за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити Іванцову Ю.М. покарання у виді 4 років позбавлення волі. Виключити із вступної частини вироку посилання на судимість Іванцова Ю.М. за вироком суду від 09.06.2000 року за ч.2 ст. 81 КК України. В решті вирок залишити без змін.

3

Єдиний унікальний номер 236/1253/17

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 05.04.2018 року вирок суду від 09.01.2018 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням Погонцева Д.В за ст.ст.286 ч.1 КК України  скасовано в частині призначеного покарання  та ухвалено в цій частині новий вирок (КПК 2012 року)

Бєлоусов

А.Є.

Призначаючи покарання Погонцеву Д.В. у виді штрафу, судом першої інстанції не в повній мірі було враховано всі обставини вчиненого злочину та його суспільно-небезпечні наслідки, наявність обставини, що обтяжує покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину та незастосування ним заходів спрямованих на відшкодування завданої злочином шкоди. За таких обставин оскаржуваний вирок підлягає скасуванню в частині покарання та ухваленню в цій частині нового вироку. Вирішуючи питання про вид та розмір кримінального покарання, апеляційний суд керується вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, враховує встановлені судом обставини вчинення злочину, його ступінь тяжкості, суспільно-небезпечні наслідки злочину, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання не працює. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину особою у стані алкогольного сп’яніння. Обставин, що пом’якшують покарання не встановлено. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що необхідним та достатнім для виправлення Погонцева Д.В. та попередження нових злочинів буде покарання передбачене санкцією ст.286 ч.1 КК України у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. В іншій частині вирок підлягає залишенню без змін.

4

Єдиний унікальний номер 236/3677/15-к

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24.04.2018 року вирок суду від 27.11.2017 року  по кримінальному провадженню щодо Башликова А.В. за ст.187 ч.3 КК України скасовано та призначено новий розгляд (КПК 2012 року)

Бєлоусов

А.Є.

Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, оскільки він ухвалений без повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, обґрунтування чи спростування їх доказами, які, в свою чергу, повинні бути проаналізовані та оцінені у відповідності з вимогами ст. ст. 92, 94, 96 КПК України. Зазначені порушення кримінального процесуального закону, на думку колегії суддів, є істотними та безперечно тягнуть скасування вироку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, виходячи з вимоги апеляційної скарги. Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 2 ст. 415 КПК України, апеляційний суд не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, тому інші доводи апеляційних скарг підлягають перевірці при новому судовому розгляді.

5

Єдиний унікальний номер 236/3077/17

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року вирок суду від 28.11.2017 року  по кримінальному провадженню щодо Максимова О.Ю. за ст.309 ч.1 КК України скасовано в частині звільнення останнього від відбуття покарання у зв’язку з амністією та ухвалено в цій частині новий вирок (КПК 2012 року)

Бікезіна

О.В.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Максимов О.Ю. вчинив злочин 05 жовтня 2017 року, тобто після набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році», отже дія цього Закону не поширюється на Максимова О.Ю. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про звільнення Максимова О.Ю.  від призначеного йому покарання на підставі ЗУ «Про амністію у 2016 році» є незаконним, що є підставою відповідно до ст. 409 КПК України для скасування вироку суду першої інстанції. Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.420 КПК України колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок в частині звільнення Максимова О.Ю. від призначеного за вироком суду покарання на підставі ЗУ «Про амністію у 2016 році» і ухвалити свій вирок у зв’язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність. При призначенні покарання Максимову О.Ю., згідно до ст. 65 КК України, колегія суддів бере до уваги ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення (яке є злочином середньої тяжкості), та обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює та має постійний заробіток, перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні має малолітню дитину - Максимову Ганну, 05.03.2016 року народження, за місце проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; як обставину, що пом’якшує покарання щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні і вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді штрафу в межах мінімального розміру покарання, передбаченого відповідним кримінальним законом. В іншій частині вирок залишити без змін.

6

Єдиний унікальний номер 236/1456/16-к

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 27.06.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 30.11.2017 року  по кримінальному провадженню щодо Захаренка В.І. та Роздобудька Є.А. за ч.3 ст.185 КК України скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок (КПК 2012 року)

Бєлоусов

А.Є.

Відповідно до вироку Краснолиманського міського суду Донецької області  Захаренка В.І. визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених  ч.3 ст. 185 КК України,  і призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі; Роздобудька Є.А.  визнано винним у скоєнні кримінальних  правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України,  і призначено йому покарання у виді 3 років 9 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнено Роздобудька Є.А.  від відбування покарання з випробуванням тривалістю 3 роки. В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок стосовно Роздобудька Є.А. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення особі обвинуваченого, внаслідок м’якості призначеного покарання, не правильного застосування вимог ст. 75 КК України. Щодо цього колегія суддів прийшла до висновку, що покарання призначене Роздобудьку Є.А. дійсно не відповідає вимогам Закону про кримінальну відповідальність. Суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 50, 75 КК України, без достатніх підстав, призначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, звільнив його від відбування покарання з випробуванням. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений Роздобудько Є.А. скоїв кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, на підставі ст. 89 КК України не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, працює у ТОВ «Краснолиманському комбікормовому заводі». Обставиною, яка пом’якшує покарання, відповідно до ст.66 КК України суд вважає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння ним розкриттю злочинів. Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення Роздобудька Є.А. від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Суд першої інстанції не навів ніяких виключних обставин, які б свідчили про можливість виправлення Роздобудька Є.А.  без відбування покарання при наявності великої кількості епізодів скоєння крадіжок, а тому вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання за ч. 3 ст. 185 КК України необхідно призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без застосування вимог ст. 75, 76 КК України. В іншій частині вирок залишити без змін.

7

Єдиний унікальний номер 236/2201/17

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 09.07.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 13.11.2017 року  по кримінальному провадженню щодо Гусинського С.В. за ч.1 ст.119 КК України скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок (КПК 2012 року)

Єдиний унікальний номер 236/2201/17

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 09.07.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 13.11.2017 року  по кримінальному провадженню щодо Гусинського С.В. за ч.1 ст.119 КК України скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок (КПК 2012 року)

Шаньшина М.В.

Вироком  Краснолиманського міського суду Донецької області від 13.11.2017 року Гусинського С.В. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України  та призначено покарання  у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини Гусинського С.В. у скоєнні вбивства, вчиненого через необережність, знайшли своє повне підтвердження показами потерпілих та свідків, при обставинах, викладених у вироку, яким суд надав належну оцінку. Що стосується доводів апеляційних скарг прокурора Абрамського П.В.  та представника потерпілих Грецького В.Г. в  частині призначеного покарання Гусинському С.В., яке на їх думку, є занадто м'яким та не відповідає тяжкості скоєного злочину, безпідставним звільненням обвинуваченого від відбування покарання в випробуванням, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу. Суд першої інстанції не навів у вироку достатніх підстав для застосування положень ст. ст. 75, 76 КК України, а тому в частині призначеного покарання  Гусинському С.В. вирок суду необхідно скасувати, оскільки воно не відповідає вимогам Закону про кримінальну відповідальність, виходячи з наступного. Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання». Колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції  стосовно мотивів звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з застосуванням вимог ст. 75 КК України  та вважає, що суд  не  в повному обсязі прийняв до уваги, що вчинене Гусинським С.В. кримінальне правопорушення у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, фактичні обставини, подальшу поведінку обвинуваченого, який не повідомив лікарів  про втрату свідомості потерпілим через  його дії, а саме спричинення удару в голову потерпілого, внаслідок чого, той впав та ударився головою,  тобто наслідки настали внаслідок необережних  дій обвинуваченого, а саме - смерть потерпілого. Тобто, своєчасне повідомлення Гусинським С.В. про травму голови Лазуренка В.В. надало б можливість медичним працівникам на час доставки потерпілого до лікарні визначитись  у ситуації та надати правильну медичну допомогу, що могло запобігти смерті потерпілого.  Крім того, обвинувачений до теперішнього часу не вибачився перед потерпілими   за скоєне  та  не  прийняв ніяких мір  для  сплати  цивільного позову. Колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання з застосуванням вимог ст. 75 КК України, в даному випадку, не є таким, що відповідає вчиненому злочину. Призначене Гусинському С.В. покарання є несправедливим внаслідок м'якості, оскільки воно не співвідноситься із тяжкістю та обставинами вчинених злочинів, а тому, колегія суддів вважає за необхідне вирок стосовно обвинуваченого Гусинського С.В. скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок. На думку колегії суддів, обвинуваченому Гусинському С.В. має бути призначене покарання в межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України  у виді 3 років 6 місяців обмеження волі, без застосування вимог ст. 75 КК України,  саме таке покарання  буде необхідним й достатнім для його  виправлення та попередження нових злочинів  і буде відповідати засадам  ст. 65 КК України. В решті вирок слід залишити без змін.

8

Єдиний унікальний номер 236/279/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18.07.2018 року вирок суду від 20.03.2018 року  по кримінальному провадженню щодо Савкіна Д.М. за ст.185 ч.3 КК України змінено (КПК 2012 року)

Бікезіна

О.В.

Вироком Краснолиманського міського суду від 20.03.2018 року Савкіна Д.М. визнано винним у вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, вирішено питання про речові докази. Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005 року при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання, та особу винного. На думку колегії суддів, при ухвалені вироку судом першої інстанції не дотримані зазначені вимоги, оскільки не в повній мірі враховані фактичні обставини та характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку та всі відомості про особу обвинуваченого. Судом першої інстанції при призначені покарання Савкіну Д.М. враховано те, що обвинувачений є працездатною за віком та станом здоров'я особою, проте суспільно корисною діяльністю не займається, офіційно не працевлаштований, постійних доходів не має, не одружений, за місцем реєстрації характеризується посередньо, має постійне місце проживання, перебуває на обліку у лікаря - психіатра з 12.03.2010 року, перебуває під профілактичним наглядом у лікаря-нарколога з серпня 2009 року, раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Також враховано висновок органу пробації, згідно якого виправлення Савкіна Д.М. без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. Обставину, що пом’якшує покарання, щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції проте вважає, що за своїм розміром призначене покарання неможна визнати справедливим в розумінні ст. 414 КПК України, в наслідок його суворості. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що Савкін Д.М. повністю визнав вину, щиро розкаявся, має постійне місце мешкання, характеризується посередньо, раніше не засуджений і до кримінальної відповідальності не притягувався, вказаний злочин ним скоєно вперше, добровільно видав співробітникам поліції викрадені речі, тяжких наслідків вказаним злочином не настало. Отже, колегія суддів вважає, що виправлення Савкіна Д.М. можливе без реального відбування основного покарання, тобто вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України. Отже, колегія суддів постановила вирок суду від 20.03.2018 року, у кримінальному провадженні щодо Савкіна Д.М.  за ч. 3 ст. 185 КК України, змінити. Вважати Савкіна Д.М. засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити Савкіна Д.М. від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

9

Єдиний унікальний номер 236/5/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2018 року вирок суду від 05.04.2018 року  по кримінальному провадженню щодо Бутка О.В. за ст.309 ч.2 КК України змінено (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

Колегія суддів дійшла до висновку, що покарання призначене обвинуваченому не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме судом першої інстанції при призначені покарання не враховано характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості, який раніше не судимий, має стійки соціальні зв’язки, позитивно характеризується за місцем роботи та мешкання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має інвалідність за загальним захворюванням, працює в КП «Лиманський «Зеленбуд» на посаді сторожа ритуальної дільниці, одруженого, обставину, яка пом’якшує покарання щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання, також не враховано позитивний висновок органу пробації. Однією обставиною призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі суд зазначив кількість особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу, вилученого у обвинуваченого. За таких підстав, колегія суддів дійшла до висновку про скасування вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від  05.04.2018р. в частині призначення обвинуваченому реального покарання у виді позбавлення волі. При призначенні обвинуваченому покарання, колегія суддів, враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, який раніше не судимий, має стійки соціальні зв’язки, позитивно характеризується за місцем роботи та мешкання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря- нарколога не перебуває, має інвалідність за загальним захворюванням (довідку МСЕК надав до суду апеляційної інстанції) , працює в КП «Лиманський «Зеленбуд» на посаді сторожа ритуальної дільниці, одруженого, тяжких наслідків від скоєного не настало, обставину, яка пом’якшує покарання щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання, враховує висновок органу пробації яким встановлено, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства та окремих осіб і становить середній рівень ризику небезпеки для окремих осіб. Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.04.2018р., яким обвинуваченого Бутка О.В. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на два роки вісім місяців змінити в частині призначення кримінального покарання.Бутка О.В. вважати засудженим за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки вісім місяців.На підставі ст. 75 КК України Бутка О.В. звільнити від від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю два роки. В іншій частині вирок залишити без змін.

10

Єдиний унікальний номер 236/1205/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31.10.2018 року вирок суду від 20.06.2018 року  по кримінальному провадженню щодо Українця С.М. за ст.309 ч.1 КК України змінено (КПК 2012 року)

Ткачов О.М.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вказаний злочин скоєно Українцем С.М. 30.03.2018 року, тобто після постановлення попереднього вироку Краснолиманським міським судом 08.06.2017 року, покарання за яке він не відбув.На думку колегії суддів, при визначені остаточного покарання суд дійшов до правильного висновку про застосування вимог ст. 71 КК України, проте суд допустив неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, фактично застосувавши правила призначення покарання за сукупністю злочинів, передбачені ст. 70 КК України, згідно з якою остаточне покарання визначається шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань.За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню.Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що згідно із ст.ст. 408, 409, 413 КПК України є підставою для зміни судового рішення. Колегія суддів, вважає за необхідно виключити з резолютивної частини вироку в частині призначення остаточного покарання  Українцю С.М на підставі ст.71 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі посилання на часткове складання покарань за зазначеним вироком з покаранням за вироком суду від 08.06.2017 р., та призначити покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду від 08.06.2017 р. у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. В іншій частині вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.

11

Єдиний унікальний номер 236/3586/17

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 06.11.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 07.06.2018 року  по кримінальному провадженню щодо Кліщова Є.Ю. за ч.2 ст.185,ч.3 ст.185 КК України скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок (КПК 2012 року)

Бікезіна

О.В.

Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом складання покарань, призначених цим вироком, вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 25.10.2017р. та вироком суду від 11.01.2018р., а після цього на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, при визначенні обвинуваченому остаточного покарання не враховано ту обставину, що вирок суду від 11.01.2018р. не набрав законної сили у зв'язку з поданням на нього апеляційної скарги прокурором.Вироком апеляційного суду Донецької області від 12.07.2018р. вирок суду від 11.01.2018р. скасований в частині призначення обвинуваченому покарання та в цій частині ухвалений новий вирок, яким обвинуваченого засуджено за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік. З огляду на викладене вище суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність що безперечно тягне до його скасування в частині призначення обвинуваченому покарання. Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 07.06.2018р., за обвинуваченням Кліщова Є.Ю. за ч.2, ч.3 ст.185 КК України скасувати в частині призначення покарання.Вважати обвинуваченого Кліщова Є.Ю. засудженим:

- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити обвинуваченому  Кліщову Є.Ю. покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці.Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України призначити обвинуваченому  Кліщову Є.Ю. остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком апеляційного суду Донецької області від 16.07.2018р.  у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

12

Єдиний унікальний номер 236/3188/17

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.11.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 06.11.2017 року  по кримінальному провадженню щодо Петрияненко О.М. за ч.2 ст.185 КК України скасовано та провадження закрито у зв’язку зі смертю останнього (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

15.11.2018 року до Донецького апеляційного суду з Лиманського ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області надійшов рапорт та копія свідоцтва про смерть від 05.09.2018 року серії ІІ-ІІО № 042387, виданого Лиманським ВДРАЦС ГТУ юстиції у Донецькій області, відповідно до якого встановлено, що громадянин Петрияненко О.М, помер 25.08.2018 року. Крім того, відповідно до актового запису про смерть № 820 від 05.09.2018 року, Петрияненко О.М., помер 25.08.2018 року, вказаний акт виданий Лиманським міським ВДРАЦС ГТУ юстиції у Донецькій області. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер обвинувачений. Також на адресу суду надійшла заява Васильєвої О.М., яка є рідною сестрою обвинуваченого, що вона не наполягає на реабілітації померлого обвинуваченого Петрияненка О.М. та претензій не має, а також просить розгляд справи провести без її участі. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо помер обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Заяви про продовження провадження у зв’язку з необхідністю реабілітації померлого обвинуваченого Петрияненка О.М., до апеляційного суду не надійшло. На підставі викладеного та з урахуванням того, що сторонами не ставиться питання про обов’язковий розгляд кримінального провадження з метою реабілітації Петрияненка О.М., колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне скасувати зазначений вирок, а кримінальне провадження, закрити у зв’язку із смертю обвинуваченого.

13

Єдиний унікальний номер 236/1910/17

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.11.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.09.2017 року  по кримінальному провадженню щодо Петрияненко О.М. за ч.3 ст.185 КК України скасовано та провадження закрито у зв’язку зі смертю останнього (КПК 2012 року)

Бєлоусов

А.Є.

15.11.2018 року до Донецького апеляційного суду з Лиманського ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області надійшов рапорт та копія свідоцтва про смерть від 05.09.2018 року серії ІІ-ІІО № 042387, виданого Лиманським міським ВДРАЦС ГТУ юстиції у Донецькій області, відповідно до якого встановлено, що громадянин Петрияненко О.М, помер 25.08.2018 року. Крім того, відповідно до актового запису про смерть № 820 від 05.09.2018 року, Петрияненко О.М., помер 25.08.2018 року, вказаний акт виданий Лиманським міським ВДРАЦС  ГТУ юстиції у Донецькій області. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер обвинувачений. Також на адресу суду надійшла заява Васильєвої О.М., яка є рідною сестрою обвинуваченого, що вона не наполягає на реабілітації померлого обвинуваченого Петрияненка О.М. та претензій не має, а також просить розгляд справи провести без її участі. Згідно п.5 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо помер обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого. Заяви про продовження провадження у зв’язку з необхідністю реабілітації померлого обвинуваченого Петрияненка О.М., до апеляційного суду не надійшло. На підставі викладеного та з урахуванням того, що сторонами не ставиться питання про обов’язковий розгляд кримінального провадження з метою реабілітації Петрияненка О.М., колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне скасувати зазначений вирок, а кримінальне провадження, закрити у зв’язку із смертю обвинуваченого.

14

Єдиний унікальний номер 236/1910/17

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 29.11.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 25.05.2018 року  по кримінальному провадженню щодо Зуєва В.П. за ч.1 ст.286 КК України скасовано та ухвалено новий вирок (КПК 2012 року)

Бєлоусов

А.Є.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому та призначивши покарання у виді штрафу, суд першої інстанції не врахував особу винного, конкретні обставини, характер та ступінь суспільної небезпеки злочину. При винесенні вироку судом належним чином не мотивовано і не наведено переконливих аргументів на підтвердження свого висновку щодо ступеня суспільної небезпечності кримінального правопорушення та можливості виправлення засудженого, без додаткового покарання. Колегія суддів, зазначає, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння, керуючи транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки. Однак не відмовився від керування вказаним автомобілем та проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортній події, не обрав для вказаної ділянки дороги безпечну швидкість і прийоми управління зазначеним транспортним засобом, щоб при впливі на органи керування автомобілю (гальмівну систему, кермо) мати змогу постійно контролювати стійке положення, напрямок і траєкторію руху в межах обраної смуги руху, не переконався в тому, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб для убезпечення руху транспортного засобу заднім ходом, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, почав здійснювати маневр транспортного засобу у виді руху заднім ходом. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що покарання, призначене судом першої інстанції обвинуваченому за ч. 1 ст. 286 КК України, не відповідає тяжкості скоєного злочину, наслідкам, що настали, характеру та мотиву допущеного особою порушення правил безпеки дорожнього руху, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню в частині призначеного  Зуєву В.П. покарання з постановленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції. Вирок суду від 25.05.2018 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР №12017050420001247 від 31.12.2017 року за обвинуваченням Зуєва В.П., за ч.1 ст. 286 КК України в частині призначеного покарання скасувати.Ухвалити у цій частині новий вирок.Призначити Зуєву В.П. покарання за ч. 1 ст.286 КК України у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 5100 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

15

Єдиний унікальний номер 236/2520/17

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 10.12.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 10.05.2018 року  по кримінальному провадженню щодо Золотарьової К.М. за ч.1 ст.190 КК України скасовано та ухвалено новий вирок (КПК 2012 року)

Єдиний унікальний номер 236/2520/17

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 10.12.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 10.05.2018 року  по кримінальному провадженню щодо Золотарьової К.М. за ч.1 ст.190 КК України скасовано та ухвалено новий вирок (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

Як встановлено з матеріалів провадження,13.07.2017 року слідчий, на підставі ухвали слідчого судді здійснив в УПСЗН виїмку документів, які подавались Золотарьовою К.М. для отримання державних соціальних допомог, про що він, як уповноважена особа, склав протокол тимчасового доступу до речей та документів. При оцінці доказів суд визнав цей протокол недопустимим доказам з тих підстав, що він суперечить листу начальника УПСЗН, згідно якого вилучені 13.07.2017 року документи були начебто направлені прокурору, ще 12.07.2017 року. Разом з тим, колегія суддів вважає вказані висновки необґрунтованими, оскільки суд маючи реальну можливість, шляхом допиту свідків,вжити заходів для встановлення дійсних обставин справи, формально підійшов до її розгляду та не встановив, коли саме та у який спосіб здійснювався доступ до речей та документів. Крім того,суд, у своїх висновках припустився власного тлумачення та доповнив зміст ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» вказавши, що наведений у ньому перелік правових наслідків є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, проте таких тверджень вказана норма закону не містить. Також, виправдовуючи обвинувачену суд визнав недоведеним наявність у неї умислу на незаконне заволодіння державними коштами. При цьому суд обґрунтував свої висновки посиланням на правову позицію відображену у постанові ВСУ від 24.11.2016 по справі №5-250кс16, згідно якої при обвинуваченні особи у вчиненні шахрайства слід в обов’язковому порядку встановлювати умисел особи на заволодіння майном в момент його отримання; в іншому випадку мова йтиме про відсутність складу злочину шахрайство та наявність цивільно-правових відносин між особами. Враховуючи викладене, висновки суду про невинуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого злочину не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, що наведений нижче. При призначенні Золотарьовій К.М. покарання, колегія суддів враховує, що вона вчинила злочин невеликої тяжкості проти власності, раніше не судима, не працевлаштована, за місцем мешкання характеризується позитивно, орган пробації зазначає про низький рівень суспільної її небезпеки. Обставинами, що пом’якшують покарання колегія суддів визнає наявність на утриманні двох малолітніх дітей 2010 та 2013 року народження та повне відшкодування заподіяної шкоди. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне призначити  обвинуваченій покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде достатньо для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Разом з тим, враховуючи, що останнім часом вчинення злочину є 03 квітня та 09 жовтня 2015 року, слід констатувати сплив строків давності визначений ст.49 КК України, що з огляду на вимоги ч.5 ст.74 КК України є підставою для звільнення обвинуваченої від призначеного покарання та його відбуття. Судові витрати, пов’язані з проведенням почеркознавчої експертизи №2/6-173 від 17.08.2017 року в розмірі 988,70 грн. слід стягнути з обвинуваченої на користь держави. Питання речових доказів необхідно вирішити у відповідності із ст.100 КПК України.

16

Єдиний унікальний номер 236/3081/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.12.2018 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 03.10.2018 року  по кримінальному провадженню щодо Лиманського М.С., Тарасенко Д.А.. за ч.3 ст.185 КК України змінено (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що суд помилково зазначив у мотивувальній частині вироку вчинення кримінального правопорушення неповнолітніми Лиманським М.С. та Тарасенком Д.А. за попередньою змовою з малолітнім Лиманським С.В. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни вироку судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, яку слід задовольнити, а вирок суду змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення кримінального правопорушення неповнолітніми Лиманським М.С. та Тарасенком Д.А. «за попередньою змовою» з малолітнім Лиманським С.В. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвали

1

Єдиний унікальний номер 236/2032/17

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.02.2018 року ухвалу суду від 29.08.2017 року  про скасування звільнення з випробуванням та направлення для відбування покарання Ганжели А.Г. скасовано та ухвалено нове рішення (КПК 2012 року)

Ткачов

О.М.

 Згідно вироку Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 16.04.2015 року встановлено, що  Ганжела А.Г.  перебуває на обліку у міському наркологічному диспансері з 2011 року, в зв’язку з чим, розгляд кримінального провадження здійснювався з обов’язковою участю захисника. Разом з тим, під час розгляду подання начальника органу з питань пробації та вирішення питання про направлення засудженого для відбуття покарання захисника залучено не було. Вищевказані обставини перевірені не були. Під час апеляційного розгляду підтверджено, що засуджений перебуває на обліку у лікаря нарколога в КЛПУ «Міський наркологічний диспансер міста Слов’янська» з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності», тобто є особою з психічними вадами, що повною мірою не може реалізувати свої права. Відповідно до п.3 ч.2 ст.52 КПК України участь захисника є обов’язковою та забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад. Таким чином, судом проігноровано вищевказані обставини, внаслідок чого порушено право засуджено на захист, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали на підставі п.4 ч.2 ст.412 КПК України. Скасовуючи обвинуваченому звільнення від відбування покарання з випробуванням суд зазначає, що звільнення від кримінальної відповідальності не спростовує факту вчинення злочину, а тому наявні підстави для застосування ст.78 КК України. Вказані висновки суду не є слушними, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності це реалізація державою свого повноваження, відповідно до якого вона відмовляється за наявності підстав, передбачених КК України, від державного осуду особи, що скоїла злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, передбачених законом за вчинення даного злочину. За таких обставин, звільнення від кримінальної відповідальності, на думку колегії суддів, є безумовним та остаточним, що виключає не тільки покарання особи за вчинене діяння, але й нівелює всі негативні правові наслідки, що спричинили ці діяння. Крім того, склад злочину, передбачений ч.1 ст.263 КК України в даному випадку є безумовно формальним, оскільки Ганжела А.Г. був звільнений від кримінальної відповідальності саме тому, що добровільно повідомив про знайдену зброю та розповів про обставини її придбання. За таких обставин, подання начальника органу з питань пробації не підлягає задоволенню.

2

Єдиний унікальний номер 236/3617/17

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.03.2018 року ухвалу суду від 22.12.2017 року  про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної  відповідальності Борща В.В. за ст.263 ч.1 КК України  змінено (КПК 2012 року)

Бєлоусов

А.Є.

За змістом ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. З матеріалів справи вбачається, що речовими доказами у справі є 25 патронів калібру 5,6 мм, які згідно висновку експерта № 2/2-669 від 28.11.2017 р. є боєприпасами 5,6 мм спортивно-мисливськими довгими гвинтівковими патронами кільцевого запалення, які призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї калібру 5,6 мм, придатні до стрільби, виготовлені промисловим способом. Під час здійснення криміналістичного дослідження 3 патрони були демонтовані, 22 патрони повернуті до відділення поліції. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, що є відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення.

3

Єдиний унікальний номер 236/3677/15-к

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24.04.2018 року ухвалу суду від 27.11.2017 року  про закриття кримінального провадження щодо Башликова А.В. за ст.ст.27 ч.2, 341 КК України скасовано та призначено новий розгляд в цій частині (КПК 2012 року)

Бєлоусов

А.Є.

Суд першої інстанції не дотримався вимог норми закону, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст.370 КПК, чим істотно порушив кримінальне процесуальне законодавство. Дійсно, до матеріалів справи долучено вирок Краснолиманського міського суду від 30.12.2014 року, яким Башликова А.В. визнано винним за ч.2 ст. 260 КК, а саме в тому, що він наприкінці квітня 2014 року вступив до незаконного збройного формування самопроголошеної т.з. «Донецької народної республіки», прибув до штабу ДНР в Краснолиманському районі, що був розташований в приміщенні готелю «Зоря» м. Красний Лиман, де його було призначено на посаду бійця НЗФ та передано у використання автоматичну вогнепальну зброю, набої до неї, формений одяг та військове спорядження. Продовжуючи свою участь в НЗФ, у період з початку червня 2014 року кінця липня 2014 року в його складі, систематично виконував накази свого керівництва по охороні території біля готелю «Зоря» та забезпечував охорону та пропускний режим біля Краснолиманської міської ради, здійснював функції по обороні незаконно створених структур «ДНР», направлених проти представників влади із застосуванням автоматичної вогнепальної зброї. Суд першої інстанції дійшов висновку, що об’єктивна та суб’єктивна сторона цих дій фактично збігається із об’єктивною та суб’єктивною стороною, визначеними у пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст.27, 341 КК України. Однак суд такий висновок зробив передчасно та не звернув уваги на те, що стаття 260 КК України містить частину четверту, яка передбачає відповідальність за участь у складі НЗФ у нападі на підприємства, установи чи організації, що має на меті захоплення підприємств чи установ, встановлення над ними контролю, перешкоджання роботі, зупинки функціонування, тощо. Але за такі дії в складі НЗФ Башликов А.В. не притягався.   Натомість дії по захопленню приміщення ради та вступ і участь в НЗФ можуть складати реальну сукупність і не бути пов’язані між собою. Крім того, об’єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.260 КК є громадський порядок та моральність, а об’єктом злочину, передбаченого ст.341 КК авторитет  органів місцевого самоврядування. Суд першої інстанції також не звернув увагу, що орган досудового розслідування  не висунув Башликову А.В. обвинувачення в захопленні будівлі Краснолиманської міської ради як дії, вчинені в складі НЗФ, та зробив висновок про те, що, фактично його дії є діями в складі НЗФ, що тягне за собою кримінальну відповідальність за більш тяжкою нормою кримінального закону, що є неприпустимим з точку зору ролі суду в кримінальному процесі. Мотивувальна частина ухвали містить також і істотні суперечності, так як  вона містить, крім висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв’язку з наявністю вироку за тим же обвинуваченням, також і міркування на рахунок не доведення вини у вчиненні інкримінованого Башликову А.В. злочину, що є взаємовиключним. За таких обставин ухвалене судом рішення не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим, тому воно підлягає скасуванню, а з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції, передбачені ст.ст.407,409, 412, 420 КПК України та  вимоги апеляційної скарги, кримінальне провадження в цій частині слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4

Єдиний унікальний номер 236/1099/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.05.2018 року ухвалу суду від 27.04.2018 року  про задоволення клопотання слідчого  та накладення арешту на майно змінено

Ткачов

О.М.

Слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність сукупності підстав та розумних підозр, вважати, що майно перелічене у протоколі огляду місця події від 24.04.2018 року має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, проте не врахував розумність та співрозмірність виду обтяження, вирішивши залишити його на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Лиманського відділення поліції Слов’янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області. За таких обставин ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль ГАЗ (Газель) 330202-1, реєстраційний номер АН60-59ВВ підлягає скасуванню. Розглядаючи клопотання слідчого в частині накладення арешту на автомобіль, апеляційний суд приходить до наступного. Автомобіль ГАЗ (Газель) 330202-1, реєстраційний номер АН 60-59ВВ, бортовий вантажний, який був вилучений під час огляду місця події 24.04.2018 року є речовим доказом, а тому існують підстави для накладення арешту. Разом з тим, Панасюк В.М. не вчиняла дій пов’язаних з приховуванням або знищенням майна, не вчиняла перешкод при проведенні слідчих дій, а тому доцільним є застосування найменш обтяжливого способу арешту майна у вигляді заборони відчуження та розпорядження транспортним засобом, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження її прав, та буде достатній для збереження даного речового доказу. Ухвалу слідчого судді скасувати  в частині накладення арешту на автомобіль. Клопотання слідчого задовольнити частково. В іншій частині ухвалу залишити без змін.

5

Єдиний унікальний номер 236/836/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.06.2018 року ухвалу суду від 23.04.2018 року  про закриття у зв’язку зі звільненням від кримінальної відповідальності Ємченко Ю.О. за ст.263 ч.1 КК України змінено

Ткачов

О.М.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що предметом даного кримінального правопорушення були тридцять патронів калібру 5,45x39мм., промислового виготовлення, один патрон калібру 5,45x39 мм, після демонтування (куля, порох, гільза ), вісім гільз та сім куль патронів калібру 5,45x39 мм., отримані в ході експериментальної стрільби, які відповідно до висновку експерта є боєприпасами придатними для стрільби. Однак, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків, зазначивши про їх звернення на користь держави та передання ЗСУ для використання за призначенням, а в противному випадку знищенню, не врахувавши при цьому вимог ст.100 ч.9 п.5 КПК України, за якими в даному випадку патрони конфіскуються у власність держави. Щодо вирішення питання про стягнення процесуальних витрат. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення процесуальних витрат з Ємченко Ю.О. на користь держави. Такий вид витрат підлягає стягненню з обвинуваченого у разі постановлення обвинувального вироку, у відповідності до приписівст.124 КПК України. Крім того, суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині про, те що процесуальні витрати слід віднести на рахунок держави. На думку апеляційного суду, суд першої інстанції при постановленні ухвали допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили йому ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, що на підставі ст. 409 КПК України є підставою для зміни ухвали суду першої інстанції.

6

Єдиний унікальний номер 236/885/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.06.2018 року ухвалу суду від 02.05.2018 року  про повернення  обвинувального акту по кримінальному провадженню за обвинуваченням Мартиненка М.А. за ст.ст.246,364-1 ч.2 КК України скасовано та призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження

Ткачов

О.М.

У відповідності до ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону України, а саме ст.291 ч.2 КПК України. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження,обвинувальний акт відносно Мартиненка М.А. повністю відповідає вказаним вище вимогам кримінального процесуального закону, а саме виклад фактичних обставин кримінального правопорушення,які слідчий та прокурор вважають встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Також в обвинувальному акті вказані об’єктивна та суб’єктивна сторони кримінальних правопорушень,передбачених ст.246,ч.2 ст.364-1 КК України. Суперечностей при викладенні цих обставин не вбачається, тому суд при отриманні обвинувального акту, який відповідає вимогам кримінального процесуального закону та нормам матеріального права повинен розглянути його в межах обвинувачення. Посилання в ухвалі суду першої інстанції на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України є безпідставним, а доводи апеляційної скарги прокурора з цього приводу є обґрунтованими. Враховуючи наведене вище,колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з призначенням нового судового розгляду, під час якого необхідно прийняти рішення у відповідності до вимог  кримінального процесуального закону України.

7

Єдиний унікальний номер 236/469/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05.07.2018 року ухвалу суду від 05.03.2018 року  про звільнення від кримінальної відповідальності щодо Онищука С.Г. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України  скасовано та направлено на новий судовий розгляд у суді першої інстанції

Ткачов

О.М.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 05 березня 2018 року кримінальне провадження щодо Онищука С.Г. у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України закрито у зв’язку зі звільненням останнього від кримінальної відповідальності . В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати у зв’язку з істотнім порушенням вимог кримінального процесуального закону. Відповідно до ст. 12 КК України вчинений Онищуком С.Г. злочин відноситься особливо тяжких злочинів, за який призначено покарання у виді позбавлення волі від 8 до 15 років. Згідно до ч. 2 ст. 31 КПК України Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів. Отже, з урахуванням вищенаведених вимог закону, суду першої інстанції слід було розглядати клопотання прокурора про звільнення Онищука С.Г. від кримінальної відповідальності, у складі трьох суддів, проте суд розглянув зазначене клопотання одноособово, тому колегія суддів вважає, що дана справа розглянута незаконним складом суду. За наведених обставин, ухвала суду не може вважатись законною, обґрунтованою і мотивованою, тому підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. При новому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, повно та всебічно дослідити доводи клопотання, та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

8

Єдиний унікальний номер 236/1676/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18.07.2018 р.  ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 26.06.2018 року про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно Перебийноса Л.Г. скасовано та постановлено нову ухвалу

Ткачов

О.М.

Ухвалою слідчого судді від 26.06.2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно підозрюваного Перебийноса Л.Г. Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що при досліджені копій корінців повісток якими нібито Перебийнос Л.Г., викликався до слідчого , вважаю їх таким, що не можуть підтвердити обґрунтованість підстав для здійснення відносно нього спеціального досудового розслідування по кримінальному провадженню з тих підстав, що вони не можуть бути доказами з наступних підстав: - вони вручені не тим особам яким відповідно до закону вони повинні бути вручені, - виклик особи на 06,07,08,09,10 та 13 листопада 2017 року з врученням всіх повісток 02.11.2017 року є ніщо інше як формальне оформлення необхідних для слідчого документів як доказів, бо він завідомо знав, що Перебийнос Л.Г. їх не отримає та до нього не з’явиться. Крім того, слідчим не надано жодного доказу перебування підозрюваного  на непідконтрольній державі Україна її території, та того, що його розшук на території України взагалі здійснювався належним чином. Колегія суддів приходить до наступних висновків. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, перелічених у ст. 297-1 КПК України та стосовно підозрюваного, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Жодних даних про перебування Перебийноса Л.Г. на тимчасово непідконтрольній Україні території, або за межами кордону України, органами слідства не надано, тобто відсутні підстави вважати, що органи досудового слідства вичерпали всі можливі засоби для здійснення розшуку підозрюваного. Статтею 297-2 КПК України встановлені вимоги до клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування. Мотивуючи відмову в задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив, що слідчим не надано жодного доказу перебування Перебийнос Л.Г. на непідконтрольній державі Україна її території, а також, що розшук підозрюваного на території України взагалі здійснювався належним чином. Тобто, фактично, слідчий суддя звернув увагу на недоліки клопотання та невідповідність його вимогам ст. 297-2 КПК України, а тому, на підставі положень ст. 297-3 КПК України, повинен був повернути його прокурору. За таких обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а клопотання поверненню слідчому.

9

Єдиний унікальний номер 236/1968/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.08.2018 р.  ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.07.2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018050420000342 скасовано та постановлено нову ухвалу

Єдиний унікальний номер 236/1968/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.08.2018 р.  ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 09.07.2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018050420000342 скасовано та постановлено нову ухвалу

Бєлоусов

А.Є.

Ухвалою Краснолиманського  міського суду Донецької області від  09.07.2018 року накладено арешт на врожай сільськогосподарської культури - третікалію, передано вказане майно на відповідальне зберігання Скрипнику Г.В. із забороною відчуження вказаного майна іншим особам будь-яким способом. Колегія суддів приходить до наступних висновків. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Цих вимог слідчим суддею не було дотримано. Аналізуючи матеріали провадження колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання, як арешт врожаю з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя не дав належну оцінку сукупності отриманих доказів, де взагалі відсутні посилання на співрозмірність та розумність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також не врахував негативні наслідки для власника майна. Зокрема, врожай сільськогосподарської культури - третікалію, який зростає на земельній ділянці, площею 60,3700 га не є ні об’єктом, ні предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а тому немає жодних підстав вважати, що він, як майно на яке накладено арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, так як на даний час його фактично не існує, а на вказаних земельних ділянках знаходяться рослини третікалію. З огляду на це посилання слідчого судді на наявність постанови про визнання зазначеного майна речовим доказом також не може бути підставною для накладення арешту. Окрім того, клопотання слідчого про накладення арешту на врожай третікалію не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України, щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна про арешт якого йдеться у клопотанні слідчого. До того ж, вартість майна, яке належить арештувати з метою стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співрозмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. А вартість майна зазначена у клопотанні прокурора, фактично не з'ясовано. Отже, постановлення слідчим суддею ухвали про арешт врожаю, зокрема шляхом заборони відчуження вказаного майна іншим особам будь-яким способом, могло призвести до суттєвих збитків господарству, чим порушено приписи статті 174 КПК України та не дотримано принципу пропорційності. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя недостатньо ретельно перевірив доводи, викладені в клопотанні та безпідставно наклав арешт на врожай сільськогосподарської культури. За таких обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із ухваленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна.

10

Єдиний унікальний номер 236/2944/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2018 р.  ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2018 року про арешт  бензопили,трактора та деревини скасовано та постановлено нову ухвалу

Ткачов

О.М.

Ухвалою слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2018р., якою клопотання слідчого Лиманського ВП Юрікова О.О.  про арешт майна задоволено частково, накладено арешт на бензопилуЕСНО СS-352 ЕS, серійний номер 30072564, яку залишити на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лиманського ВП. Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого в частині арешту трактора та деревини слідчий суддя в ухвалі зазначив, що оскільки майно, а саме деревина та трактор не можуть відповідати критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, воно не може вже бути доказом злочину, бо слідчим воно не зафіксовано та не визнано як речовий доказ по цьому кримінальному провадженню відповідно до вимог КПК України, слідчим не доведено і вже не може бути доведено необхідність в накладенні арешту на це майно. При розгляді клопотання слідчого слідчим суддею не враховано правову підставу для накладення арешту на майно, а саме те, що вилучене майно має значення у даному кримінальному провадженні, слідчим винесено постанову про визнання цього майна речовими доказами у кримінальному провадженні, вилучене майно може бути використано у якості доказів у кримінальному провадженні та на ньому могли зберегтися сліди кримінального правопорушення.Тому доводи апеляційної скарги прокурора про скасування ухвали слідчого судді є слушними, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого Лиманського ВП задовольнити на накласти арешт на трактор, деревину породи «акація», бензопилу «ЕСНО» шляхом заборони відчужувати, користуватися та розпоряджатися будь-яким чином зазначеним майном.

11

Єдиний унікальний номер 236/3419/17

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.11.2018 р.  ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 23.11.2017 року про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки посадовими особами ГУ Держпраці в Донецькій області щодо дотримання вимог законодавства в сфері промислової безпеки, охорони праці, техногенної безпеки, а також правил безпеки під час виконання робіт з  підвищеною небезпекою працівниками ДП ЗАТ «Трест Донбастрансбуд» Краснолиманський пісчаний кар’єр скасовано та постановлено нову ухвалу

Ткачов

О.М.

Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про задоволення клопотання слідчого та надавши дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки посадовими особами Головного Управління Держпраці в Донецькій області щодо дотримання вимог законодавства в сфері промислової безпеки, охорони праці, техногенної безпеки, а також правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою працівниками ДП ЗАТ «Трест Донбастрансбуд» Краснолиманського пісчаного кар’єру слідчий суддя вийшов за межі повноважень, наданих йому чинним кримінальним процесуальним законом, та постановив рішення, яке не передбачено КПК України. Чинний КПК України не містить норм щодо порядку розгляду клопотань слідчого чи прокурора про проведення позапланової документальної перевірки, а також повноважень слідчого судді щодо розгляду таких клопотань та ухвалення рішення за результатами їх розгляду. Відсутність у слідчого судді повноважень на розгляд клопотання слідчого про призначення позапланової комплексної перевірки та відсутність встановленого нормами КПК України порядку розгляду такого клопотання, з врахуванням вимог ч. 6 ст. 9 та ст. 7 КПК України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого Лиманського ВП  Сотнікова В.Ю. про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки посадовими особами ГУ Держпраці в Донецькій області щодо дотримання вимог законодавства в сфері промислової безпеки, охорони праці, техногенної безпеки, а також правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою працівниками ДП ЗАТ «Трест Донбастрансбуд» Краснолиманського пісчаного кар’єру.

12

Єдиний унікальний номер 236/1203/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.12.2018 р.  ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 05.09.2018 року  щодо Моісєєва М.В. за ч.3 ст.185 КК України закрито у зв’язку з відмовою представника потерпілого від обвинувачення змінено

Ткачов

О.М.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку в частині вирішення речових доказів допустив істотне порушення, за таких обставин, колегія суддів вважає, що речові докази, а саме металеву рейку марки Р 65 довжиною 57,5 см. вагою 37,2 кг., металеву рейку марки Р 65 довжиною 57,7 см. вагою 37,3 кг., металеву рейку марки Р 65 довжиною 58 см. вагою 37,5 кг., металеву рейку марки Р 65 довжиною 58,4 см. вагою 37,8 кг., відповідно до вимог п.1 ч.9ст.100 КПК України слід залишити законному володільцю «Лиманський рейкозварювальний потяг» регіональної філії» Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення питання долі речових доказів.

13

Єдиний унікальний номер 236/3082/18

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.12.2018 року ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 02.10.2018 року  про застосування примусових заходів виховного характеру стосовно Лиманського С.В. за ч.3 ст.185 КК України змінено (КПК 2012 року)

Саржевська І.В.

З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений вирок щодо малолітнього Лиманського С.В. не ухвалювався, він не мав процесуального статусу обвинуваченого, оскільки не досяг віку кримінальної відповідальності. Стягнення процесуальних витрат із законних представників неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, не врегульовано нормами кримінального процесуального законодавства. Тому посилання в мотивувальній частині ухвали суду на стягнення процесуальних витрат із законного представника особи, до якої застосовано примусові заходи виховного характеру Лиманської Я.В., підлягає виключенню. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що є відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення.За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню, а ухвала суду - зміні із виключенням із мотивувальної частини ухвали посилання на кваліфікуючу ознаку «за попередньою змовою групою осіб», спільно з малолітнім Лиманським С.В. та посилання на вчинення малолітніми Лиманським С.В. «злочину» та «злочинної діяльності», а також посилання про стягнення на користь держави із законного представника малолітнього обвинуваченого Лиманської Я.В. та законних представників неповнолітніх обвинувачених стосовно витрат за проведення судово товарознавчої експертизи в сумі 1430,00 грн. При розгляді справи судом не допущено таких суттєвих порушень норм КПК України, які б тягли за собою скасування ухвали.

Справи про адміністративні правопорушення розглянуті в апеляційній інстанції

№ з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні

 якого

знаходилась

 справа

Підстави зміни (скасування) вироку (постанови)

1

Єдиний унікальний номер 236/3542/17

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 23.02.2018 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Огородника О.Л. за ст.130 ч.1 КУпАП скасовано та прийнято нову постанову

Ткачов

О.М.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП щодо Огородника О.Л. відбулось за відсутності останнього. Суд першої інстанції допустив істотне порушення прав Огородника О.Л., передбачених ст. 268 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не мав достовірних даних про своєчасне сповіщення Огородника О.Л. про місце і час розгляду справи, натомість в матеріалах справи є заява останнього, з якої вбачається, що він перебуває на стаціонарному лікуванні у лікарні, що підтверджується довідкою КЛПК «Міська лікарня №1», та просив не розглядати справу без його участі. Даних про те, що Огородник О.Л. був повідомлений про день та час розгляду справи 19.01.2018 року, матеріали справи не містять. Ці обставини призвели до позбавлення Огородника О.Л. права на захист та інших прав, передбачених ст.268 КУпАП. Допущені судом порушення норм КУпАП є істотними, винесена постанова є незаконною і підлягає скасуванню. Оскільки адміністративне правопорушення вчинено 03.11.2017 року, тобто на теперішній час сплили передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, суддя апеляційного суду приходить до висновку, що провадження по справі необхідно закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

2

Єдиний унікальний номер 236/2858/17

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2018 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Слюсар Р.М. за ст.130 ч.1 КУпАП скасовано та закрито провадження

Бєлоусов

 А.Є.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід до розгляду адміністративної справи, не було вжито необхідних заходів для забезпечення судового розгляду за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим було порушено право особи на захист, а справу розглянуто без дотримання принципу повноти та об'єктивності. Крім того, суд першої інстанції посилаючись на письмові пояснення свідків Подласова Є.Ю. та Сердобінцева О.В., у судове засідання їх не викликав у порядку встановленому ст.ст. 272, 279 КУпАП не допитав, та саме у судовому засіданні не надав цим свідченням належної оцінки.З урахуванням викладеного та відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може буди розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі, в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього кодексу.З урахуванням наведеного приходжу до висновку про скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження.  

3

Єдиний унікальний номер 236/183/18

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12.04.2018 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Дерюги В.Г за ст.172-6 ч.1 КУпАП скасовано та закрито провадження

Єдиний унікальний номер 236/183/18

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12.04.2018 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Дерюги В.Г за ст.172-6 ч.1 КУпАП скасовано та закрито провадження

Ткачов

О.М.

Відомості щодо збою в системі ІТС Реєстру були загальновідомим фактом, були неодноразово оприлюднені у засобах масової інформації та мережі Інтернет, зокрема:

-Публікація звернення Голови НАЗК Корчак Н. до НАБУ, ГПУ, Національної поліції, РНБО, державних органів, громадськості від 30.03.2017р.: «Невиконання Державним підприємством «Українські спеціальні системи» (далі - ДП «УСС») договору з Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національним агентством) з адміністрування та програмно-технічного супроводження програмного забезпечення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) від 01.03.2017 року №13/17 створило реальну загрозу зриву кампанії з електронного декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у 2017 році.

- НАЗК: неналежне функціонування Реєстру - поважна причина несвоєчасного подання декларації: «Національне агентство з питань запобігання корупції схвалило рішення про визначення поважної причини несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 05.04.2017 року, та як підсумок ситуації що склалася, рішенням НАЗК від 04.04.2017 року N124 Визначено поважною причиною несвоєчасного подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - неналежне функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, в діях Дерюги В.Г. відсутні обов'язкова ознака об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, що полягає у несвоєчасному поданні декларації без поважних причин, а також відсутня суб'єктивна сторона складу правопорушення, яка характеризується наявністю лише умислу. У зв'язку із цим, виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.172-6 КУпАП, в діях Дерюги В.Г. відсутній, а тому доводи апеляційної скарги вважає слушними та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

4

Єдиний унікальний номер 236/184/18

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12.04.2018 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Ільєнка К.С. за ст.172-6 ч.1 КУпАП скасовано та закрито провадження

Ткачов

О.М.

Відомості щодо збою в системі ІТС Реєстру були загальновідомим фактом, неодноразово публікувалися у засобах масової інформації та мережі Інтернет, зокрема:

- Публікація звернення Голови НАЗК Корчак Н.  до НАБУ, ГПУ, Національної поліції, РНБО, державних органів, громадськості від 30.03.2017р «Невиконання Державним підприємством «Українські спеціальні системи» (далі - ДП «УСС») договору з Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національним агентством) з адміністрування та програмно-технічного супроводження програмного забезпечення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) від 01.03.2017 року №13/17 створило реальну загрозу зриву кампанії з електронного декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у 2017 році.

- сайт НАЗК: неналежне функціонування Реєстру - поважна причина несвоєчасного подання декларації: «Національне агентство з питань запобігання корупції схвалило рішення про визначення поважної причини несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 05.04.2017 року. Рішенням НАЗК від 04.04.2017 року №124 визначено поважною причиною несвоєчасного подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - неналежне функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, в діях Ільєнка К.С. відсутні обов'язкова ознака об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, що полягає у несвоєчасному поданні декларації без поважних причин, а також відсутня суб'єктивна сторона складу правопорушення, яка характеризується наявністю лише умислу. У зв'язку із цим, враховуючи наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку про те, що склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.172-6 КУпАП, в діях Ільєнка К.С. відсутній, а тому доводи апеляційної скарги вважає слушними та на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

5

Єдиний унікальний номер 236/123/18

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 13.04.2018 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Постоєва М.О. за ст.130 ч.1 КУпАП скасовано та закрито провадження

Ткачов

О.М.

Суд першої інстанції, формально підійшов до розгляду справи, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 06.01.2018 року, день в постанові про день та час слухання про адміністративне правопорушення зазначений на 06.02.2018 рік, незважаючи на той факт, що протокол про адміністративне правопорушення не був вручений Постоєву М.О., тобто він не знав про день та час слухання справи в суді. Не було вжито заходів для повторного виклику у судове засідання. Допитаний у судовому засіданні апеляційного суду, свідок Мясоєдов А.Г. пояснив, що другого свідка на місці адміністративного правопорушення не було. Він не може сказати чи знаходився Постоєв М.О. у стані алкогольного сп’яніння. Він не чув, чи відмовився він проходження освідчення на стан сп'яніння, оскільки знаходився достатньо далеко від Постоєва М.О.  Отже, при розгляді справи судом була допущена неповнота з'ясування обставин справи, а викладені у постанові суду висновки не відповідають фактичним обставинам, що є порушенням вказаних вимог КУпАП. Апеляційний суд на теперішній час позбавлений можливості розглянути адміністративну справу по суті, у зв'язку закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, скільки відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Згідно матеріалів справи адміністративні правопорушення, що вчинив Постоєв М.О. було виявлено 06.01.2018 року, а тому на теперішній час сплинув тримісячний строк притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у разі пропущення тримісячного терміну, який рахується від зафіксованої у протоколі дати виявлення правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

6

Єдиний унікальний номер 236/3448/18

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12.11.2018 року постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо Сухорукова І.А. за ст.124 КУпАП змінено

Саржевська І.В.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на порушника за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, слід врахувати, що Сухоруков І.А. порушив вимоги п. 13.3 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а саме їх дзеркал. Працевлаштований водієм у ФОП Щербак Ю.В.Обставинами, що пом'якшують відповідальність є наявність у порушника на утриманні дружини інваліда 2 групи та малолітньої доньки 2016 року народження, яка перебуває на під наглядом у центрі первинної медико - санітарної допомоги, як часто та тривало хворіюча дитина. Враховуючи викладене та той факт, що керування транспортними засобами є єдиним джерелом доходу не тільки порушника, а всіх членів його сім'ї, до Сухорукова І.А. необхідно та достатньо застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції статті, оскільки саме такий вид стягнення в повному обсязі забезпечить його виховання та попередить вчинення ним нових правопорушень. Постанову судді Краснолиманського міського суду Донецької області від 12.10.2018 року відносно Сухорукова І.А.   змінити в частині накладеного стягнення. Вважати, що Сухорукова І.А. піддано стягненню за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340  грн.В решті постанову залишити без змін.