КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
АНАЛІЗ
розгляду Краснолиманським міським судом Донецької області
справ про адміністративні правопорушення,
передбачені ст. 173-2 КУпАП у 2018 році
Виконавець: суддя
Краснолиманського міського суду
Донецької області
Бікезіна О.В.
м. Лиман 2019 р.
Проблема домашнього насильства, потри всі досягнення цивілізації, є в усіх країнах світу. Таке насильство залишається однією з надзвичайно поширених форм порушення прав людини, від якого переважно страждають найбільш уразливі групи осіб (діти, жінки, які перебувають у стані економічної, психологічної чи іншої залежності від чоловіків, інтимних партнерів або батьків, особи з інвалідністю, похилого віку та ін.).
Актуальною ця проблема, нажаль, є і для українського суспільства. Так, за даними Мінсоцполітики, у 2013-2018 роках 90% тих, хто звертався щодо насильства в сім'ї до органів держави - це були жінки, 8,5-9 % - чоловіки та 1-1,5 % - діти.
Згідно з визнаними Україною міжнародними стандартами насильство в сім’ї виступає грубим порушенням прав людини і посягає на основні соціальні цінності – життя людини, її честь та гідність, недоторканість та безпеку, власність та приватне життя, а також на право дітей на виховання у сімейному середовищі, де забезпечуються їхні найкращі інтереси та вільний розвиток особистості.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні справа «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey N 33401/02 від 09.06.2009 року) підкреслив, що насильство в сім’ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року №2229-VIII (набрав чинності 07.01.2018 року) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, зазначеним Законом особа, яка вчинила домашнє насильство у будь -якій формі визначена як «кривдник», а особа, яка зазнала домашнього насильства у будь -якій формі – «постраждала особа».
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» одним з основних напрямів реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки.
Кодекс України про адміністративні правопорушення містить спеціальну норму, що закріплює адміністративну відповідальність за вчинення насильства в сім’ї, насильства за ознакою статі. Зазначені дії кваліфікуються за ст. 173-2 КУпАП.
Так, за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, передбачені адміністративні стягнення у виді штрафу від десяти (170 грн.) до двадцяти (340 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
За ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вищевказаних порушень, передбачені адміністративні стягнення у виді штрафу від двадцяти (340 грн.) до сорока (680 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП віднесені до компетенції місцевих загальних судів (ст. 221 КУпАП), розглядаються суддею одноособово протягом доби з дня одержання (ч.2 ст. 277 КУпАП) за обов’язковою участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч.3 ст. 268 КУпАП). За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя виносить постанову у справі: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Відповідно до ст. 287 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
В провадження Краснолиманського міського суду Донецької області у 2018 році надійшло 178 адміністративних матеріалів з Лиманського ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, при цьому: за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – 143 матеріалів, за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП – 35.
Їх питома вага від загальної кількості проваджень (справ), які знаходилися на розгляді в Краснолиманському міському суді Донецької області в 2018 році складає 5,7%, а від загальної кількості справ про адміністративні правопорушення – 18,3%.
Автоматизованою системою документообігу суду матеріали були розподілені між суддями наступним чином:
Саржевська І.В. 66
Ткачов О.М. 59
Бікезіна О.В. 30
Бєлоусов А.Є. 23
Повернення матеріалів на доопрацювання
Матеріали адміністративної справи (справа №236/634/18 суддя Бікезіна О.В.) про притягнення до адміністративної відповідальності Б. були повернуті Лиманському ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області для належного оформлення.
При цьому суд зазначив, що відповідно до ст. 278 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, як документ, що засвідчує факти неправомірних дій є основним джерелом доказів, складається по встановленій формі і повинен містити дані, необхідні для розгляду справи по суті, а саме: дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Оскільки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не вказано частину статті 173-2 КУпАП, за якою кваліфіковано адміністративне правопорушення, вчинене Б., матеріали повернуто до Лиманського ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області для належного оформлення.
Закриття провадження
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КпАП України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення.
Згідно з п. 7 ст. 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП України.
Закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП України 9 проваджень (Бєлоусов А.Є. – 2, Саржевська І.В. – 4, Ткачов О.М.- 3).
Так, наприклад, 26.12.2018 року до Краснолиманського міського суду Донецької області зі Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області надійшов матеріал про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності Г. за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (справа № 236/4549/18).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 17.09.2018 року о 20:30 годин, громадянин Г., знаходячись за місцем свого мешкання мешкання вчинив скандал, в ході якого ображав нецензурною лайкою свою дружину Г., чим скоїв насильство в сім’ї, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи те, що правопорушення було вчинене 17.09.2018 року, матеріал до суду надійшов 26.12.2018 року, суд прийшов до висновку, що на час розгляду закінчився строк накладення адміністративного стягнення стосовно Г. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, в зв'язку з чим адміністративне провадження було закрито.
Аналогічна ситуація по справах: №№ 236/4475/18, 236/4470/18, 236/3761/18, 236/3296/18, 236/3298/18, 236/2742/18.
По справах №236/533/18 та 236/534/18 (суддя Бєлоусов А.Є.) протоколи надійшли до суду в межах строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, втім, до суду на неодноразові виклики не прибували свідки, на допиті яких наполягали особи, що притягувалися до адміністративної відповідальності та які не визнавали свою провину. Тому строки накладення адміністративного стягнення сплинули.
Провадження відносно Р. (справа № 236/4099/18) було закрито на підставі п. 9 ст. 247 КУпАП у зв’язку зі смертю останнього.
По 2 справах провадження було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (№№ 236/1772/18, 236/2162/18 суддя Бікезіна О.В.).
До такого висновку суд прийшов виходячи з того, що у протоколах не зазначено та будь-яких належних та допустимих доказів до нього не додано, в чому саме виразилось домашнє насильство, яка шкода завдана фізичному чи психічному здоровю потерпілого, що є обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, тобто в даних випадках відсутня об'єктивна сторона правопорушення.
Крім того, суд зазначив, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2КУпАП визначається ставленням до наслідків та характеризується наявністю вини у формі умислу, тобто коли особа усвідомлює протиправність своїх дій та передбачає порушення охоронюваних законом прав потерпілого, наслідком чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого, бажає цього або свідомо допускає їх настання. Проте, в протоколах такі дані токож відсутні.
Отже, суд за таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність в діях осіб події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-3 КУпАП.
По 4 провадженнях, враховуючи визнання вини правопорушниками, примирення, з членом родини, те, що тяжких наслідків в результаті вчиненого правопорушення не настало, суд звільнив осіб від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в зв’язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, провадження в справі закрито (справи №№ 236/1153/18, 236/3029/18, 236/3807/18, 236/4151/18).
Докази у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї
У справах що аналізувалися у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами були:
- протокол про вчинене адміністративне правопорушення;
- заява потерпілої особи на ім’я начальника Лиманського ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області про вчинення насильства в сім’ї;
- картка первинного обліку інформації, яка надійшла в телефонному режимі;
- письмові поясненнями правопорушника, потерпілої особи, свідків щодо вчинення насильства в сім’ї;
- постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення насильства в сім’ї;
- відомості про сімейний стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї (довідки про склад сім’ї, свідоцтво про одруження тощо);
- при розгляді справи за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до матеріалів справи додавалася копія постанови місцевого суду про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.
Форми насильства в сім’ї.
Формами насильства в сім’ї, за які передбачено адміністративну відповідальність за ст. 173-2 КУпАП, виступають: психологічне насильство в сім’ї, фізичне насильство в сім’ї та економічне насильство в сім’ї.
Аналіз судової практики свідчить про те, що усі справи, розглянуті Краснолиманським міським судром, стосуються вчинення саме психологічного насильства в сім’ї.
При викладенні фактичних обставин справи щодо вчинення психологічного насильства в сім’ї суддями в переважній більшості постанов вживалися формулювання такого роду: «будучи в нетверезому стані, висловлювався брутальною лайкою, виганяв з будинку, погрожував фізичною розправою», «ображав дружину, морально принижував, висловлював погрози фізичної розправи», «виражався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, чим вчинив акт психологічного насильства в сім’ї», «ображав дружину брутальною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, чим вчинив психологічне насильство в сім’ї повторно», «вчинив насильство в сім’ї психологічного характеру по відношенню до своєї співмешканки, а саме висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, виганяв з будинку».
Види адміністративних стягнень, що накладалися судом за вчинення насильства в сім’ї (штраф, громадські роботи, арешт)
По 159 провадженнях судом правопорушники визнані винними у вчиненні адміністративного правопорушення та на них були накладені різних видів адміністративні стягнення:
Штраф
Найбільш застосовуваним видом адміністративних стягнень, що накладався судом за результатами розгляду справ цієї категорії був штраф, який застосований по 106 справах, тобто у 67%.
Загальна сума штрафів, що їх присудив до сплати суд складає 24174 грн. (Саржевська І.В. - 8789 грн., Ткачов О.М. – 8160 грн., Бікезіна О.В. – 3825 грн., Бєлоусов А.Є. – 3400 грн.,).
За інформацією, що міститься в матеріалах справ сплачено правопорушниками в добровільному порядку штрафів на загальну суму 13804 грн. (що становить лише 57%), що свідчить про досить низку ефективність такого виду покарання.
Громадські роботи
По 32 справах судом застосовано адміністративне стягнення у виді громадських робіт від 30 до 60 годин. (30 годин – 11, 35 годин – 1, 40 годин – 12, 50 годин – 2, 60 годин – 6), взагалі до 32 осіб було застосовано адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком 1305 год.
Арешт
З урахуванням того, що адміністративний арешт застосовується лише в виняткових випадках, але враховуючи обставини і характер вчинених правопорушень, ступінь вини і дані про особу, правопорушника, обставини, які обтяжують відповідальність (вчинення правопорушення в стані сп’яніння, повторне вчинення однорідного правопорушення протягом року, тощо), вчинення декілька адміністративних правопорушень, суд застосовував до порушників адміністративне стягнення, в межах санкції як ч.1 так і ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у виді адміністративного арешту, оскільки саме такий вид стягнення, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважав буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дані адміністративні правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Так, стосовно 21 особи судом застосовано таке адміністративне стягнення як адміністративний арешт, строки арештів коливалися від 5 до 15 діб (5 діб відносно 4 осіб, 7 діб відносно 7 осіб, 10 діб відносно 2 осіб, 15 діб відносно 8 осіб).
Слід відмітити, що в усіх матеріалах справ маються дані щодо відбуття винними особами цього виду адміністративного стягнення.
Повторність
За ч. 2 ст. 173-2 КУпАП судом розглянуто – 35 справ (22%). При цьому слід відмітити, що на цей показник впливає вчинення адміністративних правопорушень одними й тими ж особами, протиправна поведінка яких має тривалий, повторюваний, циклічний характер.
Так, судом розглядалися питання щодо притягнення до відповідальності:
Тричі притягувалися: А. (справи №№ 236/4033/18, 236/2848/18, 236/3901/18), який насильство вчинив відносно матері; Я. (прави №№ 236/2942/18, 236/3825/18, 236/4239/18) який насильство вчинив відносно матері та співмешканки; Г. ( справи №№ 236/2967/18, 236/3429/18, 236/3681/18) насильство вчинив відносно матері та співмешканки.
Двічі притягувалися: Р. (справи 236/4132/18, 236/571/18), К. (справи №№ 236/1387/18, 236/465/18), З. (справи №№ 236/632/18, 236/2327/18), Р. (справи №№ 236/1066/18, 236/2575/18).
Вказані особи будучи працездатними за віком особами, офіційно не працевлаштовані, постійних доходів не мають, зловживають спиртними напоями, в стані алкогольного сп’яніння схильні до скоєння адміністративних правопорушень.
Вчинення правопорушень жінками
Особами, яких притягнуто до відповідальності переважно виступають чоловіки (близько 94% від загальної кількості правопорушників), водночас потерпілими є переважно жінки, в той же час, судом розглянуто у 2018 році 10 адміністративних матеріалів щодо притягнення жінок до адміністративної відповідальності за насильство в сім’ї (6%).
Таким особам в більшості притаманні наступні загальні характеристики: працездатна за віком особа (10), офіційно не працевлаштована (10), постійних доходів не має (10), правопорушення вчинила перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння (7), раніше судима (2), має неповнолітню дитину (6).
Жінками вчинялося домашнє насильство проти матері (справи №№236/1431/18, 236/3877/18), проти бабусі ( справи №№ 236/4182/18, 236/1743/18), по відношенню до чоловіка, співмешканця (справи №№236/216/18, 236/1706/18, 236/4151/18, 236/2742/18), один випадок вчинення насильства проти неповнолітньої дитини, за повідомленням бабусі (справа № 236/692/18).
До жінок судом застосовувалися покарання у вигляді штрафу та громадських робіт (справи №№ 236/1743/18, 236/3877/18).
Оскарження постанов суду
В апеляційному порядку була оскаржена лише одна постанова (справа № 236/3881/18 суддя Ткачов О.М.).
До суду надійшли матеріали щодо притягнення К. за вчинення домашнього насильства за заявою дружини К., яка заявляла, що останній на протязі тривалого часу скоює насилля у сімї постійно погрожує розправою, ображає, виганяє з будинку все це відбувається на очах у трьох дітей. Аналогічні пояснення К. надала у судовому засіданні. Проте правопорушник вину в суді не визнав. Постановою від 02.11.2018 року К. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, на нього накладений штраф у розмірі 340 грн.
К. подав апеляційну скаргу, до якої додав нотаріально посвідчену заяву дружини, де вона повідомляла, що вони примирилися, що він не чинив щодо неї насильства, а лише вони посварилися, і вона образилася та звернулася до поліції, просила його не притягати до відповідальності.
Постановою Донецького апеляційного суду від 10.12.2018 року постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 02.11.2018 року скасовано, справу закрито за відсутністю в діях К. складу правопорушення.
Висновки
На даний час проблема домашнього насильства визнається грубим порушенням прав людини. Європейський суд підкреслює, що в державі може існувати скільки завгодно законів щодо протидії домашньому насильству, проте якщо вони не будуть забезпечені реальними механізмами їх застосування, ці закони не мають жодного сенсу.
З наведених в Аналізі даних вбачається, що справи щодо домашнього насильства становлять досить значну кількість від загальної кількості розглянутих Краснолиманським міським судом Донецької справ про адміністративні правопорушення (їх питома вага склала 18,3%).
В цілому, працівниками Лиманського ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області правильно складалися протоколи та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, оскільки за аналізує мий період було повернуто на доопрацювання лише один матеріал.
Проте судом було закрито у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП України 7 проваджень, що свідчить про недостатній контроль з боку керівництва Лиманського ВП Слов’янського ВП ГУНП в Донецькій області за строками направлення таких матеріалів до суду, що дало змогу правопорушникам уникнути відповідальності.
Особами, яких притягнуто до відповідальності переважно виступають чоловіки (близько 94% від загальної кількості правопорушників), водночас потерпілими є переважно жінки, в той же час, судом розглянуто у 2018 році 10 адміністративних матеріалів щодо притягнення жінок до адміністративної відповідальності за насильство в сім’ї (6%).
У цій категорії справ дуже важливою є виховна функція суду та судді, оскільки втручання судової системи на ранній стадії може мінімізувати ризики продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення. Як свідчать статистичні дані лише 10 особами допускалося систематичне скоєння домашнього насильства (6,3% від загальної кількості притягнутих до відповідальності осіб).
Такий вид стягнення як штраф, має досить низький виховний та профілактичний ефект (сплачено лише 57%), крім того, породжує негативні наслідки майнового характеру, передусім, для самої жертви насильства в сім’ї, особливо коли кривдник не працює, не має власних доходів.
Застосування до кривдників громадських робіт або адміністративного арешту видаються найбільш доречними адміністративними стягненнями за вчинення насильства в сім’ї, оскільки спричинюють негативні наслідки особистого характеру саме для правопорушника. Ці стягнення не обтяжують спільний сімейний бюджет, отже опосередковано не зазіхають на майнові інтереси самих жертв сімейного насильства.
Суддями Краснолиманського міського суду Донецької області в основному правильно вирішуються справи щодо домашнього насильства, при цьому враховуються особливості розгляду цієї категорії справ, фактично опрацьований єдиний підхід щодо застосування законодавства, про що свідчить відсутність апеляційних скарг та як наслідок скасувань постанов суду (оскаржена та скасована лише 1 постанова).
Слід також відмітити, що тепер домашнє насильство в Україні офіційно є злочином. Відповідні зміни в Кримінальний кодекс внесені Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017 року № 2227-VIII (набув чинності 11.01.2019 року), яким доповнено кримінальний кодекс України статтею 126-1 «Домашнє насильство».
Згідно ст. 126-1 КК України за умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.
Домашнє насильство – це питання суспільної ваги, а не винятково сімейна справа, а отже держава зобов’язана забезпечити захист осіб від домашнього насильства, а також ефективне розслідування таких випадків і покарання винних.
Суддя Краснолиманського міського суду
Донецької області О.В.Бікезіна
_03_03.png)
