Аналіз причин скасування та зміни судових рішень у цивільних та адміністративних справах, ухвалених суддями Краснолиманського міського суду за 9 місяців 2018 року

№ з/п

ПІБ судді

Перегляд РІШЕНЬ

Усього постановлено рішень

Рішення залишено без змін

Рішення скасовано

у тому числі

Рішення змінено

із закриттям провадження

із залишенням заяви без розгляду

ухвалене нове рішення

1.

Бєлоусов А.Є.

175

1

2

-

-

2

1

2.

Бікезіна О.В.

162

-

-

-

-

-

2

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

234

5

7

-

-

7

1

5.

Ткачов О.М.

164

-

1

-

1

-

2

Усього по суду:

735

6

10

-

1

9

6

№ з/п

ПІБ судді

Перегляд УХВАЛ

Усього постановлено ухвал

Ухвалу залишено без змін

Ухвалу скасовано

у тому числі

Змінено ухвал

передано питання на новий (продовження) розгляд

постановлено нову ухвалу

1.

Бєлоусов А.Є.

68

2

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

93

-

-

-

-

-

3.

Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

84

3

2

2

-

-

5.

Ткачов О.М.

69

-

-

-

-

-

Усього по суду:

314

5

2

2

-

-

Цивільні справи розглянуті в апеляційній інстанції

№

 з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні якого

знаходилась справа

Підстави зміни (скасування) судового рішення (ухвали)

1

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 24.01.2018 року рішення по цивільній справі №236/3217/17 за заявою Угарової Т.М., заінтересована особа: УПФУ в м.Красний Лиман про встановлення факту проживання однією сім’єю   скасовано та заяву залишено без розгляду

Ткачов

О.М.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту, який заявниця Угарова Т.М. просить встановити, а акт проведення перевірки проживання заявниці та померлих осіб від 18.09.2017 року, наданий заявницею як письмовий доказ, є недопустимим доказом. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на наступне. Апеляційним судом встановлено, що Лазарев М.П. помер 13.04.2017 року. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.10.2017 року Угаровій Т.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого Лазарева М.П., оскільки не підтверджується факт її проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини відповідно до ст.1264 ЦК України. Угарова Т.М., мотивуючи свою заяву, та в поясненнях апеляційному суду зазначила, що встановлення факту проживання однією сім'єю з Лазаревим М.П. необхідно їй для оформлення права на спадщину та отримання невиплаченої пенсії померлого Лазарева М.П., яка зберігається на рахунках Ощадбанку. Аналіз встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку, що в даному випадку виникає спір про право на спадщину, до участі в якому слід залучити спадкоємців, або, в разі їх відсутності, - територіальну громаду. За положеннями ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Зазначені вимоги процесуального закону суд першої інстанції не врахував та помилково вирішив спір по суті. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду. Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

2

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 27.02.2018 року рішення по цивільній справі №236/2729/17 за позовом Білавської О.О. до РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати скасовано та ухвалено нове рішення

Саржевська І.В.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем у справі, оскільки не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту в т.ч. ДП «Донецька залізниця», розташованого та території проведення антитерористичної операції через те, що процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до постанови КМУ від 12.11.2014 року №604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції. Колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, наказом ДП «Донецька залізниця» від 04.04.2017 № 69/ос, Білавська О.О. звільнена з посади інженера з охорони праці вокзалу Донецьк відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. Між тим, суд не врахував, що Білавська О.О. з моменту державної реєстрації ПАТ «Українська залізниця» (21.10.2015 року) до лютого 2016 року отримувала заробітну плату, РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» є відокремленим підрозділом юридичної особи ПАТ «Українська залізниця», тобто ПАТ «Українська залізниця» виконувало обов`язок з виплати заробітної плати за виконану працівником роботу до лютого 2016 року. Згідно ч.ч.1,2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч.ч. 2,6 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Враховуючи вищевикладене, межі позовних вимог, а також виходячи з оцінки обґрунтованості доводів відповідача, колегія суддів вважає, що позов Білавської О.О. підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 19286, 05 грн.Доводи відзиву на апеляційну скаргу про призупинення до завершення проведення антитерористичної операції процедури реорганізації підприємств залізничного транспорту в т.ч. ДП «Донецька залізниця», що визначено постановою КМУ від 12.11.2014 року №604, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки гарантоване Конституцією України право на своєчасне одержання винагороди за працю не може бути обмежено. Відповідно до частини 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання до суду першої інстанції позовної заяви, Білавська О.О. звільнена від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви).З урахуванням викладеного, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 640 грн. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, судом неповне з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

3

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 01.03.2018 року рішення по цивільній справі №236/2511/17 за позовом Кліщ В.Ф. до ПАТ «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., третя особа: Лиманський МВДВС ГТУЮ у Донецькій області про  визнання виконавчого напису таким, що підлягає виконанню скасовано та ухвалено нове рішення

Саржевська І.В.

Задовольняючи позовні вимоги Кліщ В.Ф. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у зоні, де проводилася антитерористична операція, що є достатнім аргументом стосовно прийняття доводів про некоректність заявленої суми заборгованості, яку не можна вважати безспірною. Таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Як убачається зі змісту виконавчого напису від 26.02.2016 року, нотаріусу було надано документи, які відповідали п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Крім того, згідно виконавчого напису, заборгованість було стягнуто за період з 23.07.2014 року по 23.12.2015, тобто, в межах одного року та вказана заборгованість складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, що не суперечить вимогам до видачі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, висновки суду першої інстанції про некоректність заявленої суми заборгованості та про те, що вона не є безспірною не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам. За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що нотаріусу на обґрунтування стягнення заборгованості за кредитним договором були надані всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не надано жодного доказу, або власного розрахунку, який би спростував безспірність заборгованості, що є його процесуальним обов'язком. Враховуючи, що за своєю суттю виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника, тобто в основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника, тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника. На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому ухвалене у справі судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та, відповідно до ст. 376 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог Кліщ В.Ф. Крім цього, в порядку ст.141 ЦПК України, з позивача Кліщ В.Ф. на користь ПАТ «Альфа-Банк» підлягають відшкодуванню понесені відповідачем витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 704 грн.

4

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 05.04.2018 року рішення по цивільній справі №236/3686/17 за позовом Гонтаренко С.І. до Гонтаренко В.В., Гонтаренко І.О., яка діє в інтересах Гонтаренко О.В., третя особа:Орган опіки та піклування виконкому Лиманської міськради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням скасовано та ухвалено нове рішення

Бєлоусов А.Є.

Суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст.405 ЦК України в частині вимог до малолітнього Гонтаренко О.В., оскільки за встановлених судом фактичних обставин, його батьки - відповідачі по справі, є такими, що втратили право користування житлом оскільки більше двох років у спірному будинку не проживали, а тому відповідно до положень статей 391 та 405 ЦК України Гонтаренко С.І., як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном. Безпідставним є висновок суду першої інстанції про порушення прав малолітнього Гонтаренко О.В., оскільки для суду в цьому випадку немає значення те, що дитина є малолітньою, оскільки право користування будинком вона втратила одночасно зі своїми батьками. При цьому судом першої інстанції не враховано, що у відповідності до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Так як указаний будинок не є місцем проживання відповідачів Гонтаренко В.В та Гонтаренко І.О., що встановлено судом, тому будинок не може бути і місцем проживання малолітнього Гонтаренко О.В., який проживає зі своїми батьками - відповідачами по справі. З огляду на те, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, однак не правильно застосовані норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання малолітнього Гонтаренко О.В. таким, що втратив право користування житловим будинком підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

5

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 05.04.2018 року рішення по цивільній справі №236/3201/17 за позовом Кузьмич В.В. до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі змінено

Ткачов О.М.

За встановлених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Такий висновок узгоджується з положеннями ст.ст.97,116,233 КЗпП України. Доводи про те, що надані позивачем документи не є первинними і не можуть бути належними доказами наявності заборгованості по заробітній платі, правильно судом не прийняті до уваги, оскільки надані позивачем документи мають підписи посадових осіб та печатки підприємства. Вважаючи надані позивачем документи неналежними доказами, відповідач не надав інших будь-яких доказів, які б спростовували неналежність наданих позивачем.

Разом з тим, представником відповідача до апеляційної скарги надано копію видаткового касового ордеру №3947 від 29 листопада 2017 року про виплату позивачеві депонованої заробітної плати за першу половину березня 2017 року в сумі 592,46 грн., яка не була врахована судом першої інстанції при визначені загальної суми заборгованості. Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої суми заборгованості і зменшенні її до 41663, 88 грн. В іншій частині рішення залишити без змін та відновити його дію.

6

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25.04.2018 року рішення по цивільній справі №236/3260/17 за позовом Крот Л.О. до КП «Компанія «Вода Донбасу»,третя особа КП «Лиманська служба єдиного замовника» про скасування заборгованості та зобов’язання вчинити певні дії скасовано та ухвалено нове рішення

Саржевська І.В.

Відтак правомірність застосування відповідачем нормативів (норм) при нарахуванні плати за послуги залежить від того, чи мала місце несправність засобів обліку води, та чи була така несправність такою, що не підлягала усуненню. Крім того, застосування вказаних нормативів може мати місце з моменту виявлення таких несправностей. Як позивачем, так і відповідачем не було доведено фактів несправності засобів обліку води як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції. Оскільки КП «Компанія «Вода Донбасу» не ставить питання про стягнення заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, тому позовні вимоги позивача про скасування заборгованості є передчасними. Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення після нарахування за нормами споживання необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову в їх задоволенні з інших підстав. Відповідно до п.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідач КП «Компанія «Вода Донбасу» при зверненні з апеляційною скаргою сплатив судовий збір у сумі 960 грн. Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з Крот Л.О. на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» необхідно стягнути судові витрати у сумі 960 грн.

7

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 02.05.2018 року рішення по цивільній справі №236/2245/16-ц за позовом Зубенко Є.О. до Остапенко О.О.,третя особа: Зубенко О.О. про визнання недійсним заповіту скасовано та ухвалено нове рішення

Саржевська І.В.

Оскільки пояснення свідків з боку позивачки і пояснення свідків з боку відповідачки суперечать одні одному, апеляційний суд вважає неможливим віддати перевагу одним поясненням свідків перед іншими. При цьому, суд апеляційної інстанції також виходить із того, що пояснення свідків про психічний стан спадкодавця на момент складання заповіту не є належними і допустимими доказами у розумінні статей 58 і 59 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст.78 ЦПК в редакції від 15.12.2017 року, згідно із якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Висновок про психічний стан Попової В.С. на момент вчинення правочину може бути підтверджений лише доказами медичного характеру, а не поясненнями свідків і науковою літературою. Апеляційна інстанція виходить із презумпції психічного здоров'я  Попової В.С., суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених ЗУ «Про психіатричну допомогу» та іншими законами України. Оскільки під час розгляду справи не було встановлено належними і відповідними доказами того, що під час вчинення заповіту  Попова В.С. не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність позивачкою належними і відповідними доказами обставин на які вона посилалась в обґрунтування своїх позовних вимог. Вказане свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції фактів (обставин), наданих сторонами доказів та вимог закону, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених підстав.

8

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 року рішення по цивільній справі №236/2643/17 за позовом Марченка О.С. до ПАТ «Українська залізниця», третя особа: начальник колійної машинної станції СП «Краснолиманська колійна машинна станція» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено нове рішення

Саржевська І.В.

Згідно з ч. 1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. За  таких обставин,  оскільки позивача незаконно звільнено з посади монтера колії  4 розряду, ланкозбиральної бази колійної машинної станції структурного підрозділу Краснолиманська колійна машинна станція РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», він підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з розрахунками заробітної плати Марченко О.С. за червень та липень 2017 року та довідкою про доходи від 16.01.2018 року, його заробітна плата складала 17551,37 грн. Виходячи з відпрацьованих робочих годин середньоденна заробітна плата становить 368,48 грн. Відповідно до наказу №7/ОС від 15.01.2018 року позивач Марченко О.С. з 15.01.2018 року поновлений на посаді монтера колії 4 розряду колони з ремонту колії. Відтак, кількість робочих днів за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.08.2017 року по 14.01.2018 року складає 97 днів. Отже, з відповідача ПАТ «Українська залізниця» має бути стягнуто на користь позивача Марченко О.С. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.08.2017 року по 14.01.2018 року в розмірі 35742,56 грн. (368,48 грн. х 97 дн.). Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги задоволено, позивач звільнений від сплати судового збору, тому підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в загальному розмірі 1280,00 грн. (640,00 + 640,00), відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», що діяла на час звернення до суду.

9

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12.06.2018 року рішення по цивільній справі №236/918/17 за позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» до Башкової Т.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено нове рішення

Саржевська І.В.

Суд, в порушення вимог ст.ст.263,264 ЦПК України не з’ясував причини пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позовом,не врахував, що банк своєчасно після припинення відповідачкою сплати щомісячних платежів у повернення кредиту звернувся за вчиненням виконавчого напису та своєчасно пред’явив його до виконання, а після повернення виконавчого документу держвиконавцем повторно пред’являв його до виконання. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних на підстав ст.625 ЦК України у зв’язку з тим, що договором встановлено інший розмір процентів і питання про стягнення таких процентів з відповідача вже було вирішено при ухваленні цього рішення суд не врахував, що інший розмір процентів, встановлений договором та застосований судом є розміром процентів за користування кредитними коштами. Згідно з ч.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

10

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 14.06.2018 року рішення по цивільній справі №236/2873/15-ц за позовом ПАТ «Український Бізнес Банк» до Замури А.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено нове рішення

Бєлоусов А.Є.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції  виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження договірних чи будь-яких інших зобов'язальних правовідносин з відповідачем. Тому вимоги позивача безпідставні. Звертаючись до суду з позовом ПАТ «УкрБізнесБанк» посилався на те, що позивач не має можливості надати суду примірник кредитного договору у зв'язку з тим, що він знаходиться в приміщенні головного офісу банку за юридичною адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125, тобто в населеному пункті, де здійснюється антитерористична операція відповідно до Указу Президента України «Про Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року за №405/2014». Крім того, 13.03.2015 року невстановленими озброєними особами здійснено незаконне зайняття приміщення банку в м.Донецьку по вул.Артема,125, незаконне заволодіння майном, коштами та документами банку, про що Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації було подано заяву до ГУ МВС України в Донецькій області. Відомості про правопорушення внесені до ЄРДР 09.04.2015 року, відкрито кримінальне провадження №12015050620000287. Зазначені обставини апеляційний суд вважає поважними причинами ненадання позивачем до суду першої інстанції кредитного договору, як доказу надання кредитних коштів Замурі А.А., а висновок суду про неможливість дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у зв'язку з ненаданням сторонами кредитного договору та всіх додаткових угод, договорів забезпечення виконання кредитних зобов'язань (договір іпотеки/застави/поруки), доказів сплати платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, копії паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків безпідставним, оскільки позовні вимоги позивача доведені іншими доказами. За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо обґрунтованості відмови у задоволенні позову. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

11

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 03.07.2018 року рішення по цивільній справі №236/2779/17 від 29.03.2018 р. за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Сєріка В.В. про стягнення заборгованості змінено

Саржевська І.В.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умови кредитного договору в частині своєчасності повернення кредиту не виконав, допустив невиконання вимог закону та договору, порушив права позивача на своєчасне отримання наданого ним кредиту та виплат, передбачених кредитним договором, тому права позивача підлягають поновленню, а його вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню. Водночас судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, виходячи з того, що позивач звернувся до суду в межах встановленого строку позовної давності так як кінцевий термін повернення заборгованості зазначений у п. 1.1 ст.1 кредитного договору та становить 01.09.2015 року. Проте з таким висновком суду не можна погодитися у повному обсязі. Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами в період сплати щомісячно до 10 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов’язання. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, зазначивши про те, що строк позовної давності не сплинув, невірно визначився з часом початку перебігу позовної давності за вимогами щодо погашення щомісячних платежів та передчасно відхиливши заяву відповідача про застосування позовної давності. Оскільки розглядаючи справу суд першої інстанції не з’ясував належним чином усіх обставин, які мають значення по справі, не визначився з нормою матеріального закону, яким врегульовані спірні правовідносини, що призвело до невірного вирішення справи, тому рішення суду в частині щодо розміру задоволених позовних вимог заявлених позивачем до Сєріка В.В. підлягає зміні.

12

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 11.07.2018 року рішення по цивільній справі №236/2929/17 за позовом Гриньової В.Л. до Донецького національного медичного університету про стягнення одноразової адресної грошової допомоги скасовано та ухвалено нове рішення

Саржевська І.В.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виплати вказаної одноразової допомоги є заява випускника, проте в даному випадку позивач, склавши державні іспити та здобувши у 2012 році статус випускника, 01 серпня 2014 року уклавши договір про роботу на 3 роки із Уманською дитячою міською лікарнею не подала у визначений Порядком строк заяви про надання одноразової адресної грошової допомоги разом із іншими необхідними документами. З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна за наступних підстав. Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку надання одноразової адресної грошової допомоги випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілів» від 28 травня 2012 № 390 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 червня 2012 року за № 942/21254 затверджено Порядок надання одноразової адресної грошової допомоги випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілів. У п.п. 1.2 п. 1 Порядку зазначено, що одноразова адресна грошова допомога у п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати надається випускникам денної форми навчання, які навчались за державним замовленням у вищих навчальних закладах І - ІV рівнів акредитації державної та комунальної форм власності незалежно від підпорядкування, здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного і фармацевтичного профілів та уклали у поточному році на строк не менше як три роки договір про роботу в інших закладах охорони здоров’я на посадах, зокрема, лікарів - педіатрів дільничних, яким після закінчення інтернатури присвоєно кваліфікацію спеціаліста відповідного фаху. Пунктом 4 Порядку визначено, що нарахування Допомоги здійснюється вищим навчальним закладом на підставі наказу, що видається після затвердження наказами МОЗ України, МОН України, МОЗ АРК, управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій кількості випускників, яким надається Допомога, та на підставі поданої випускником щороку до 10 жовтня заяви про надання Допомоги, копій трудової книжки та договору про роботу в закладах охорони здоров’я, що розташовані у сільській місцевості та селищах міського типу, а також про роботу в інших закладах охорони здоров’я на посадах лікарів загальної практики - сімейних лікарів, лікарів - педіатрів дільничних і лікарів - терапевтів дільничних. Виплата Допомоги здійснюється до кінця поточного року. Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не подала у визначений Порядком строк заяви про надання одноразової адресної грошової допомоги разом із іншими необхідними документами є хибним, оскільки Порядком не встановлено, що заява про отримання допомоги повинна подаватись у поточному році в якому укладено трудовий договір. Виходячи з викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

13

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 24.07.2018 року рішення 02.04.2018 року по цивільній справі №236/162/18 за позовом Микитюк Н.М. до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про витребування утриманих, але не перерахованих аліментів змінено

Бікезіна О.В.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов’язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, утримання із цієї суми аліментів, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію. Відповідач належними та допустимими доказами не спростував відомості, наведені у наданий позивачем документах (довідках) та не надав доказів щодо їх недостовірності. Рішенням Краснолиманського міського суду від 15.12.2017 року з ПАТ «Українська залізниця» с тягнута заробітна плата Микитюка С.В. за час вимушеного простою з 01.04.2017 року по 17.07.2017 року в  сумі 13526,76 грн., яка не нараховувалася,  тому підстави для задоволення позовних вимог за цей період відсутні. Звернувшись до суду з позовом, Микитюк Н.М. скористалася своїм правом на звернення з позовом до підприємства, яке зобов’язано здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи. В зв’язку з встановленням порушення відповідачем прав позивача, керуючись ст. 23, ч.1 ст. 1167 ЦК України, суд стягнув моральну шкоду в розмірі 2000 гривень. Але апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди з наступних підстав. Частиною 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Спори про відшкодування заподіяної фізичній або юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; - при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону « Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. З матеріалів справи вбачається, що законодавчі акти, що регулюють спірні правовідносини (СК України, ЗУ «Про виконавче провадження») не передбачають зобов’язання відповідача на відшкодування моральної шкоди позивачу при спірних правовідносинах, тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на нормах матеріального права, а тому не підлягають задоволенню. З наведених підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення моральної шкоди та стягнутого в сумі 56,38 гривень судового збору, через неправильне застосування норм матеріального права, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

14

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 31.07.2018 року рішення від 20.04.2018 року по цивільній справі №236/2120/17 за позовом керівника Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області до Лиманської міської ради Донецької області, Цимідана П.Ф., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Овчаренко Ю.О., про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 50,1321 га та припинення виконання зобов’язань за цим договором на майбутнє змінено

Бєлоусов А.Є.

Задовольняючи позов про визнання недійсним договору оренди у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законодавством порядку, суд дійшов висновку, що спірний договір укладено з порушенням норм ст.13 ЗУ «Про оцінку земель», ст.ст.15, 21 ЗУ «Про оренду землі», а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та тривале, поза розумним строком, користування орендарем земельною ділянкою, переданою зі цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства» без створення такого господарства Тобто, спірний договір не відповідає вимогам законодавства. З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується. Разом з цим, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної справи в частині припинення прав та обов’язків на майбутнє, оскільки в силу Закону договір вважається недійсним з моменту його підписання, а правовідношення за таким договором припиняються з моменту набрання чинності рішення суду, яким договір визнано недійсним, тому рішення суду в частині припинення прав та обов’язків на майбутнє є неприпустимим та підлягає скасуванню в цій частині. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині ухвалено у порушення норм матеріального права, відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК, воно підлягає скасуванню в частині припинення виконання зобов’язання за договором на майбутнє з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

15

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 23.08.2018 року рішення по цивільній справі №236/3041/17 від 16.04.2018 р. за позовом ПАТ КБ ”Приват Банк” до Сєрокурової О.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором змінено

Ткачов О.М.

Рішенням суду від 16.04.2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Сєрокурової О.А. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором всього в розмірі 88 665 грн. 87 коп., з яких заборгованість за кредитом складає 7 862 грн. 01 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 77 391 грн. 78 коп., заборгованість за пенею та комісією - 3 448 грн.08 коп. Стягнуто з Сєрокурової О.А. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1 515 грн. 68 коп. Позиція апеляційного суду - згідно п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови. У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Згідно виписки по картковому рахунку, підвищення процентної ставки з 01 вересня 2014 року здійснюється щодо операцій після 01 вересня 2014 року, з 01 квітня 2015 року щодо операцій після 01 квітня 2015 року. Згідно виписки будь - яких операцій після 01 вересня 2014 року відповідач не здійснювала, а тому підстави для нарахування процентів за користування кредитом з 01 вересня 2014 року у розмірі 32,4 %, а з 01 квітня 2015 року 42,0 % відсутні та мають нараховуватися у розмірі 27,6 % за весь час користування кредитом.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що розрахунок заборгованості повинен бути вчиненим наступним способом. Заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом слід стягувати за період з 23 серпня 2013 року по 31 липня 2017 року, з урахуванням того, що розрахунок заборгованості наданий за період з 23 серпня 2013 року по 31 липня 2017 року, за наступною формулою: тіло кредиту, на яке нараховуються відсотки х процентну ставку за користування кредитом за рік/кількість днів у році х кількість днів у періоді, за який стягуються проценти. Сума заборгованості по процентам за користування кредитом у період з 23 серпня 2013 року по 31 серпня 2014 року складає 1 601 грн. 18 коп., яка на думку апеляційного суду розрахована правильно. За період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року (у періоді 211 днів; тіло кредиту дорівнює 7 826 грн. 01 коп.; ставка за рік27,60 %) сума процентів дорівнює 1 265 грн. 99 коп. (із розрахунку: 7 826,01 грн. х 27,6 %/360 днів х 211 днів). За період з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2017 року (у періоді 852 дня; тіло кредиту дорівнює 7 826 грн. 01 коп.; ставка за рік 27,6 %) сума процентів дорівнює 5 111 грн. 95 коп. (із розрахунку: 7 826,01 грн. х 27,6%/360 днів х 852 день). Відтак, загальна сума заборгованості по процентам за користування кредитом у період з 23 серпня 2013 року по 31 липня 2017 року складає 7 979 грн. 12 коп. (1 601,18 грн. + 1 265,99 грн. + 5 111,95 грн.), яка й підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь Банку слід стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 7 979 грн. 12 коп., зменшивши її з 77 391 грн. 78 коп., та заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 826 грн. 01 коп., а всього 15 805 грн. 13 коп.

16

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 29.08.2018 року рішення від 22.06.2018 року по цивільній справі №236/2122/17 за позовом керівника Слов’янської місцевої прокуратури Донецької області до Лиманської міської ради Донецької області, Цимідана П.Ф., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Овчаренко Ю.О., про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 52,4271 га та припинення виконання зобов’язань за цим договором на майбутнє змінено

Бікезіна О.В.

Задовольняючи позовні вимоги та суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки укладено суб'єктом, не уповноваженим законом на розпорядження землями державної форми власності. Враховуючи відсутність передбаченої законом нормативної грошової оцінки земельної ділянки та тривале, поза розумним строком, користування орендарем земельною ділянкою, переданою за цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», суд першої інстанції дійшов висновку про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та припинення виконання зобов'язань за цим договором на майбутнє. Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанцій не можна виходячи з наступного. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки) орендодавцем земельних ділянок виступив неповноважний орган та уклав цей договір оренди земельних ділянок із Циміданом П.Ф.  Разом з тим, задовольняючи позов та визнаючи договір оренди земельної ділянки недійсним, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення визначив про припинення виконання зобов'язань за цим договором на майбутнє. ч. 2 ст. 236 ЦК України встановлює, що за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому. Момент, з якого правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 ЦК України, і не можуть бути змінені судом. Тому в разі задоволення судом позову про визнання правочину недійсним в рішенні не слід вказувати ні момент, з якого правочин є недійсним, ні про припинення можливості настання прав та обов'язків за правочином у майбутньому. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити та виключити із резолютивної частини рішення суду визначення про припинення виконання зобов'язань за договором оренди земельної ділянки на майбутнє.

Ухвали

1

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 23.05.2018 року ухвалу по цивільній справі №236/28/18 за позовом ТОВ «Деметра» до Кряжева І.С., третя особа: СГ «Елена» про стягнення заборгованості за зобов’язанням по договору купівлі-продажу на підставі договору поруки скасовано та направлено для продовження розгляду

Саржевська І.В.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 19.02.2018 позовну заяву ТОВ «Деметра» про стягнення заборгованості за зобов’язанням по договору купівлі продажу на підставі договору поруки повернуто позивачу з підстав не надання позивачем доказів щодо виконання або не виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду по справі №905/2549/16 від 12.04.2017 року, тобто неналежного виконання боржником зобов’язання, яке підлягає примусовому виконанню на підставі зазначеної постанови. Відповідно до п.7 ч.2, ч.1 ст.197 ЦПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи, у підготовчому засіданні суд: з’ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Таким чином висновок суду першої інстанції порушує встановлений процесуальним законодавством порядок вирішення питання про надання належних, допустимих та достатніх доказів, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Відповідно до п.4 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Виходячи з встановлених обставин, наданих доказів та вимог закону, ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви ТОВ «Деметра» підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у зв’язку з порушення норм процесуального права.

2

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 31.07.2018 року ухвалу від 23.04.2018 року по цивільній справі №236/738/18 за позовом Орану опіки та піклування Маріупольскої міської ради в інтересах Скориченко Руслани Олегівни до Скориченко Світлани Миколаївни  про відібрання неповнолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів скасовано та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції

Саржевська І.В.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 квітня 2018 року позовну заяву органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, який діє в інтересах неповнолітньої дитини Скориченко Р.О. до Скориченко С.М. про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, визнано неподаною та повернуто позивачу. Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта, дату народження  відповідача, що унеможливлює суд виконати вимоги ч.6 ст.187 ЦПК України щодо звернення до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи. Суд також зазначив, що відсутність цієї інформації щодо відповідача, позбавляє його визначитися щодо підсудності справи та у разі винесення рішення, його фактичного примусового виконання. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Пунктом 2 частини 3 ст. 175 ЦПК України визначено, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху та в подальшому повертаючи її позивачу з тих підстав, що позивачем не зазначено в позовній заяві реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номеру і серії паспорта відповідача, не звернув увагу на те, що норма п.2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачає зазначення цих відомостей, якщо вони відомі позивачу, не врахував, що позивач як в позовній заяві, так і заяві, поданій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, зазначив про відсутність у нього таких відомостей. За таких обставин, суд першої інстанції обмежив право доступу до суду позивача, який діє в інтересах неповнолітньої дитини, що є недопустимим. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

П.І.Б.судді

Справи адміністративної юрисдикції

Оскаржено

в апеляційному порядку

Результати перевірки судових рішень за апеляціями

Оскаржено

в касаційному

порядку

Результати перевірки судових рішень за касаціями

Постанови

Ухвали

Постанови

Ухвали

залишено без

змін

змінено

скасовано

залишено без

змін

змінено

скасовано

залишено без

змін

змінено

скасовано

залишено без

 змін

змінено

скасовано

ухвалено

нове

рішення

направлено

на новий судовий

розгляд

залишено

заяву без розгляду

закрито   провадження

у справі

ухвалено

нове

рішення

направлено

на новий судовий

розгляд

залишено

заяву без розгляду

закрито   провадження

у справі

1. Бєлоусов А.Є.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

2.Бікезіна О.В.

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

3. Мірошниченко О.В.

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4. Саржевська І.В.

6

5

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

5. Ткачов О.М.

1

-

-

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Всього:

8

6

1

1

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Адміністративні справи розглянуті в апеляційній інстанції

№

з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в

провадженні якого

знаходилась справа

Підстави зміни (скасування) судового рішення (ухвали)

1

Єдиний унікальний номер 236/3235/17

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 13.02.2018 року постанову по адміністративній справі за позовом Гладкоскок А.П. до УПФУ у м.Красний Лиман про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії  скасовано та ухвалено нове рішення

Ткачов

О.М.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови в призначені пенсії, та не зарахуванні періодів роботи позивача з 12.06.1989 року по 16.08.1989 року, з 27.09.1991 року по 28.08.2006 року, до пільгового стажу, є надання позивачем довідок підприємством, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, а тому, вони є недійсними та не можуть прийматися до уваги,колегія суддів зазначає наступне. Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 року №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення  соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду. Колегія суддів, застосовуючи вказані норми, не приймає як належний та допустимий доказ надані позивачем довідки, оскільки підприємство, яке видало ці довідки, не було створено у порядку, передбаченому законами України. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території де розташовано підприємство. Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав. Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен був взяти до уваги інформацію зазначену у довідках, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за призначенням пенсії на пільгових умовах. Також, колегія суддів зазначає, що підстав вважати наведені в довідці відомості недостовірними, відповідачем не наведено, а відомості вказані у довідка підтверджуються записами в трудових книжках. Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо протиправності рішення відповідача від 07.09.2017 року про відмову в призначені пенсії позивачу за віком згідно п «а» ст.13 та ч.1 ст. 14 Закону №1788-XII, що є підставою для його скасування. З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, колегія суддів дійшла до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, згідно п «а» ст.13 та ч.1 ст.ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, з урахуванням висновку суду. Відповідно до викладеного, у зв’язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального прав, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог. Постанову суду скасувати. В решті позовних вимог відмовити.

2

Єдиний унікальний номер 243/3456/17

Постановою Донецького апеляційного суду Донецької області від 17.04.2018 року постанову по адміністративній справі за позовом Байсултанової К.М. до УПСЗН Лиманської міськради про визнання  бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії  змінено

Саржевська І.В.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що  внаслідок протиправності відмови в призначенні допомоги необхідно зобов'язати відповідача призначити позивачеві з 13.04.2016 державну допомогу при народженні дитини, Байсултанова М.Д., 13.04.2016 року народження та сплатити заборгованість. Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно вирішив спір за суттю вимог, проте дійшов помилкового висновку щодо пропущення позивачем 12-місячного строку звернення до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини, внаслідок чого мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні.