Аналіз причин скасування та зміни судових рішень у цивільних та адміністративних справах, ухвалених суддями Краснолиманського міського суду за 1 півріччя 2016 року

№ з/п

ПІБ судді

Перегляд РІШЕНЬ

Усього постановлено рішень

Рішення залишено без змін

Рішення скасовано

у тому числі

Рішення змінено

із закриттям провадження

із залишенням заяви без розгляду

ухвалене нове рішення

1.

Бєлоусов А.Є.

138

1

-

-

-

-

-

2.

Бікезіна О.В.

121

7

1

-

-

1

-

3.

Мірошниченко О.В.

64

-

2

-

-

2

1

4.

Саржевська І.В.

111

2

-

-

-

-

-

5.

Ткачов О.М.

94

-

2

-

-

2

-

6.

Шавиріна Л.П.

130

2

1

-

-

1

-

Усього по суду:

658

12

6

-

-

6

1

№ з/п

ПІБ судді

Перегляд УХВАЛ

Усього постановлено ухвал

Ухвалу залишено без змін

Ухвалу скасовано

у тому числі

Змінено ухвал

передано питання на новий розгляд

постановлено нову ухвалу

1.

Бєлоусов А.Є.

33

-

1

1

-

-

2.

Бікезіна О.В.

26

1

1

-

1

-

3.

Мірошниченко О.В.

7

-

-

-

-

-

4.

Саржевська І.В.

28

-

-

-

-

-

5.

Ткачов О.М.

22

-

-

-

-

-

6.

Шавиріна Л.П.

21

-

-

-

-

-

Усього по суду:

137

1

2

1

1

-

Справи розглянуті в апеляційній інстанції

№ з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні якого

знаходилась справа

Підстави зміни (скасування) судового рішення (ухвали)

1

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13.01.2016 року рішення по цивільній справі за позовом Поспєлової Т.О. до Поспєлова Є.В. про стягнення аліментів на неповнолітню дитину  скасовано та ухвалено нове рішення

Шавиріна Л.П.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини у розмірі ¼ частини всіх  видів заробітку суд виходив із того, що ні позивач, ні відповідач не надали суду жодного документа на підтвердження характеру (місця) роботи та розміру доходів відповідача, доказів щодо нерегулярності та мінливості таких. Навпаки, надані відповідачем копії квитанцій про щомісячне перерахування допомоги на утримання дитини свідчать про те, що відповідач має постійний дохід та надає щомісячно матеріальну допомогу приблизно в однаковому розмірі, тому суд прийшов до висновку про те, що в забезпечення інтересів дитини стягнення аліментів слід здійснювати у частці від заробітку відповідача. З вказаним висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинами справи та вимогам матеріального і процесуального закону. Дійсно, сторонами не надано доказів щодо місця роботи та розміру доходів відповідача. Під час розгляду справи відповідач подав письмові заперечення, у яких зазначав  про те, що він має професію моряка, але на теперішній час не має роботи та постійного заробітку та зазначав, що оскільки його заробіток нерегулярний та мінливий аліменти мають бути стягнуті у твердій грошовій сумі. Копії квитанцій про перечислення позивачці щомісячно сум у розмірі від 2000 грн. до 3000 грн. не свідчать про наявність у відповідача постійного доходу, оскільки частина платежів виконана його матір’ю. З врахуванням професії відповідача та відсутності у нього регулярного заробітку аліменти мають бути стягнені у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 грн., що відповідає вимогам ст.184 ч.1 СК України. Згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

2

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28.01.2016 року рішення по цивільній справі за позовом  ПАТ КБ «Приватбанк» до Короговніка М.Я. про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено нове рішення

Мірошниченко О.В.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії картки сплив 31.12.2009 року, термін дії пере випущеної картки до 31.12.20111 року, а тому із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 17.10.2015 року банк звернувся із пропуском позовної давності, про яку заявленою стороною спору. Відповідно  до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Згідно із ч.3 ст.264 ЦК України після перевивання перебіг позовної давності починається заново. З матеріалів справи вбачається, що відповідач останній платіж на погашення кредиту здійснив 18.08.2012 році, у зв’язку з чим перебіг позовної давності перервався. Позивач з даним позовом звернувся до суду 17.08.2015 року,тобто в межах строку позовної давності. При цьому  доводи відповідача про те, що останній платіж 18.08.2012 року він не здійснював, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки до 18.08.2012 року відповідач фактично здійснював щомісячно платежі на погашення кредиту, в тому числі і 18.08.2012 року, в одному і тому ж терміналі в м.Краматорськ. Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову. Згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

3

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18.02.2016 року рішення по цивільній справі за позовом  Скрипника Г.В. до Рідкодубівської сільради у м.Кр.Лимані та Краснолиманському районі Донецької області, ФГ «Нове» про визнання права постійного користування земельною ділянкою скасовано та ухвалено нове рішення

Ткачов О.М.

Відмовляючи у задоволенні позову,суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано жодного письмового доказу щодо прийняття рішення про надання йому спірної земельної ділянки після припинення на неї права власності членів СФГ «Нове», а наданий позивачем Державний акт на право постійного користування землею, на думку суду, втратив чинність при розпаюванні цієї земельної ділянки. Крім того,суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не зазначені межі земельної ділянки і задоволення його вимог може призвести до порушення прав держави, а також фізичних і юридичних осіб. Оскільки позивачем на думку суду першої інстанції не було  доведено його право на постійне користування конкретною земельною ділянкою, то суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову. Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав. При розгляді вказаної категорії справ суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок  у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо. Згідно із ст.3 і 4 ЦПК України та ст.20 ЦК України право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права може бути підставою для відмови в позові (п.3 Постанови ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року). Виходячи з наведеного, позивач обрав спосіб захисту права, не передбачений ЗК України, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права і у відповідності до п.4 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

4

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24.02.2016 року рішення по цивільній справі за позовом  ПАТ «Акцент-Банк» до Дегтярьова Ю.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено нове рішення

Мірошниченко О.В.

Як вбачається із матеріалів справи, справа судом розглянута у заочному порядку  і заява  відповідача Дегтярьова Ю.В. про застосування строку позовної давності відсутня, а тому підстави для застосування позовної давності у суду першої інстанції були відсутні. У зв’язку із зазначеним рішення суду в частині стягнення пені за один рік підлягає скасуванню з ухваленням нового  про задоволення позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення з Дегтярьова Ю.В. заборгованості за кредитним договором  у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором  в розмірі 6230,23 грн. Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, невірне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, що в свою чергу призвело до поверхового та неправильного вирішення спору. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язань скасуванню.

5

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25.02.2016 року рішення по цивільній справі за позовом  ПАТ «ВТБ Банк» до Лінькової Н.М. про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом Лінькової Н.М. до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору недійсним змінено

Мірошниченко О.В.

Рішення суду  в частині стягнення пені змінити. Стягнути з Лінькової Н.М. на користь ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором пеню за несвоєчасне повернення процентів та кредиту у розмірі 61438,60 грн. Загальну суму стягнення з Лінькової Н.М. на користь ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором від 06.09.2012 року станом на 02.06.2014 року стягнути у сумі 147548,76 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

6

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17.03.2016 року рішення по цивільній справі за позовом  ПАТ «Дельта Банк» до Казанцева С.В., Казанцевої О.Б. про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено нове рішення

Бікезіна О.В.

Оскільки у своєму позові ПАТ «Дельта Банк» ставить питання про стягнення заборгованості за період часу, який не був предметом розгляду Петровського районного суду м.Донецька, що ухвалив заочне рішення від 21.12.2012 року, суд першої інстанції помилився у визначенні поняття предмета позову в його процесуальному розумінні та не врахував його відмінність від предмета позову, який було попередньо розглянуто з винесенням вказаного заочного рішення. Ненадання позивачем даних щодо останнього щомісячного платежу по кредитному договору, позбавляє апеляційний суд можливості вирішити щодо відповідальності поручителя, а за таких обставин позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості не  підлягають задоволенню. Виходячи з встановлених обставин. Наданих сторонами доказів та вимог закону позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.09.2007 року на 28.07.2015 року з поручителя Казанцевої О.Б. задоволенню не підлягають. Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального  або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. Рішення суду скасувати. Позов ПАТ «Дельта Банк» задовольнити частково. Стягнути з Казанцева С.В. на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 10.09.2007 року за період станом на 28.07.2015 року по тілу кредиту у сумі 54413,50 грн. та заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом у розмірі 54718,64 грн., а всього 109132,14 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути з Казанцева С.В. на користь ПАТ «Дельта Банк» понесені судові витрати за апеляційне оскарження рішення суду у розмірі 3535,94 грн. Стягнути з Казанцева С.В. на користь держави судовий збір у сумі 1636,98 грн.

7

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08.06.2016 року рішення по цивільній справі за позовом  Курільченко О.О. до тер громади в особі виконкому Лиманської міськради про визнання права власності в порядку спадкування скасовано та ухвалено нове рішення

Ткачов О.М.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на ст.ст.328,331,376,1218 ЦК України та виходив з того, що позивачкою не надано суду технічного паспорту на житловий будинок 19б в с.Дробишево, що унеможливлює на думку суду визначатись з конкретними об’єктами нерухомості та відповідність їх будівельним нормам та стандартам. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позивачкою не надано доказів того, що Чернікову М.О. або Черніковій О.П. був виданий правовстановлюючий документ на спірний будинок. Відмовляючи позивачці в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, на яку є Державний акт на право приватної власності, суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував в рішенні причину такої відмови, що є порушенням ст.213 ЦПК України. Враховуючи, що судом першої інстанції не правильно застосований матеріальний закон, це є  безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуємо рішення скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвали

1.

Ухвалою  Апеляційного суду Донецької області від 22.03.2016 року ухвалу Петровського районного суду м.Донецька від 17.02.2014 року у цивільній справі за поданням Держвиконавця ВДВС Петровського РУЮ у м.Донецьку про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон   скасовано та ухвалено нове рішення

Бікезіна О.В.

Як убачається з ухвали суду, яка відновлена після втрати провадження у справі, ДВС взагалі не наведені докази, які свідчать про ухилення Хаунова Є.О. від виконання рішення суду про зобов’язання передати автомобіль та від виплати ним на користь Сидоренка С.В. судових витрат в сумі 1753,96 грн.. Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що у відношенні Хаунова Є.О. є підстави для застосування п.2 ст.6 ЗУ №3857-ХІІ. Втім, доказів ухилення від виконання судового рішення суд в ухвалі не навів, немає на них посилання і в поданні держвиконавця, про яке зазначено в оскаржуваній ухвалі. Окрім цього, із змісту резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду не вбачається, яке саме рішення районного суду не виконано, або про те, що з нього залишилось не виконаним. Відповідно до п.2 ст.312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом з порушенням норм процесуального права. Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про обмеження Хаунова Є.О. у праві виїзду за межі України підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання держвиконавця з вищенаведених підстав.

2.

Ухвалою  Апеляційного суду Донецької області від 24.03.2016 року ухвалу про повернення позовної заяви по  цивільній справі за  позовом Ляпіна О.А., Ляпіної О.В., Ляпіної К.О. до КМУ, Уряду Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди   скасовано та передано на новий розгляд

Бєлоусов А.Є.

Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву позивач Ляпіну О.А., Ляпіної О.В., Ляпіної К.О. зазначив, що зі змісту позовної заяви не вбачається підстав для застосування норм ЦПК про виключну підсудність позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, оскільки заявлені вимоги стосуються відшкодування шкоди, заподіяної діями військового характеру, в тому числі і внаслідок позбавлення позивачів права власності на рухоме майно, і не містить спору про право відносно нерухомого майна. Крім цього, зі змісту позовної заяви неможливо встановити конкретне місце заподіяння позивачам шкоди, зазначено лише, що така шкода спричинена «діями військового характеру в м.Донецьку». Такі обставини свідчать про непідсудність позовної заяви Краснолиманському міськсуду Донецької області. Виходячи з встановлених обставин та вимог закону, апеляційний суд вважає, що ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви необхідно скасувати, оскільки суд першої інстанції порушив порядок встановлений вимогами цивільно-процесуального законодавства та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції у зв’язку з тим, що спір виник з приводу завдання шкоди нерухомому майну позивачів. Згідно п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Справи розглянуті в касаційній інстанції

№ з/п

Назва справи

П.І.Б. судді в провадженні якого

знаходилась справа

Підстави зміни (скасування) судового рішення (ухвали)

1

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.02.2016 року заочне рішення по цивільній справі за позовом ПАТ «Український Бізнес Банк» до Кожанової В.Л. про стягнення заборгованості за кредитним договором  скасовано та ухвалено нове рішення

Шавиріна Л.П.

Ухвалюючи рішення у справі про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів тому, що між сторонами було укладено кредитний договір і відповідач має перед ПАТ «УкрБізнес Банк» кредитні зобов’язання, оскільки позивачем не надані такі документи, як копія кредитного договору, додаткові угоди до договору, договори забезпечення виконання зобов’язань, докази сплати платежів в рахунок погашення боргу та інші документи, пов’язані з умовами, строком та порядком виконання кредитного договору. Розглядаючи спір та встановивши відсутність належного підтвердження укладення кредитного договору, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що позивачем на підтвердження укладення кредитного договору було надано довідку банку про заборгованість Кожанової В.Л., виписку з особового рахунку, роздруківку з автоматизованої банківської системи «Скрудж-3», які завірені печаткою банку. Проте суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст.ст.10,57,60,137,212-214,303,315 ЦК України з приводу існування вказаних доказів ніяких висновків не зробили, не врахували, що неможливість подання кредитного договору у зв’язку з тим, що вказані документи фактично знаходяться в приміщенні головного офісу банку за юридичною адресою в населеному пункті, де здійснюється антитерористична операція, не можуть бути підставою для відмови у позові про стягнення кредитної заборгованості. Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами належним чином не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.