Народна мудрість каже: «Придбали діти, дбайте, щоб було що й надіти», «Умієш дітей родить, умій же їх і вчить». Зазначені «перли» присвячені одній важливій темі - обов’язку батьків забезпечити дитині необхідні для її розвитку умови життя. Діти не обирають батьків, але нажаль не всі батьки усвідомлюють свою відповідальність за матеріальне становище дитини.
Одним з основних прав дитини, що закріплене як на міжнародному рівні так і в національному законодавстві України, є право на утримання.
Так, Конвенція про права дитини 1989 року (ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91) визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку (стаття 27). Держава повинна докласти всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини (стаття 18).
Відповідно до приписів статті 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.
Статтею 180 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (тобто до 18 років).
Вказаний обов’язок ґрунтується на походженні дитини від матері, батька, засвідчений органом державної реєстрації актів цивільного стану, не пов’язується з перебуванням у шлюбі, з розірванням шлюбу. Цей обов’язок здійснюється батьками у більшості випадків добровільно, проте велика кількість справ цієї категорії із року в рік, нажаль свідчить про ухилення від цього обов’язку в добровільному порядку.
Так, Краснолиманським міським судом Донецької області розглянуто справ що стосуються стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей : 2017 рік – 83, 2018 рік - 127, 2019 рік – 91.
Діюче законодавство передбачає, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.2 ст. 181 СК України).
У випадку коли батьки не дійшли до згоди, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина за рішенням суду (ч. 3 ст. 181 СК України).
Існує дві процедури стягнення аліментів в судовому порядку: наказне провадження; позовне провадження.
В порядку наказного провадження суд розглядає заяву протягом п’яти днів з дня її надходження без виклику сторін в судове засідання. За результатами розгляду видається судовий наказ, що є виконавчим документом.
Втім слід зауважити, що в порядку наказного провадження розглядаються такі вимоги про стягнення аліментів:
- у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
- про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.4, 5 ч.1 ст. 161 ЦПК України).
В порядку позовного провадження розглядаються вимоги про стягнення аліментів у фіксованій сумі у більшому розмірі, або вимога пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. За результатами рішення суду видається виконавчий лист.
У справах про стягнення аліментів судовий збір заявником, позивачем не сплачується. Судові витрати стягуються з боржника, відповідача.
За нормами частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому згідно частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Оскільки розмір прожиткового мінімуму встановлюється Законом про Державний бюджет на відповідний рік, мінімальний гарантований розмір аліментів та мінімальний рекомендований розмір аліментів змінюється.
Так у 2020 році він складає:
мінімальний гарантований розмір аліментів
для дітей віком до 6 років:
для дітей від 6 до 18 років:
Мінімальний рекомендований розмір аліментів
для дітей до 6 років:
для дітей від 6 до 18 років:
Слід звернути увагу, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року №2475- VIII, статтю 182 СК України було доповнено частиною 3, відповідно до якої суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно приписів статті 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Законодавством передбачена відповідальність за ухилення від сплати аліментів, а також обмеження для неплатників аліментів.
Так, частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі захворювання, то вказані постанови виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
Частина 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю винести постанову про накладення на боржника штрафу у разі якщо сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів:
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Статтею 196 Сімейного кодексу України передбачені фінансові санкції за прострочення сплати аліментів. Так, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за несплату аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, передбачена адміністративна відповідальність у вигляді виконання суспільно корисних робіт (оплачуваних робіт, вид яких визначає відповідний орган місцевого самоврядування) на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин. Повторне протягом року вчинення вказаного правопорушення, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від двохсот сорока до трьохсот шістдесяти годин.
Статтею 164 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів (будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів) у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.
Наприкінці хочеться згадати вислів давньогрецького математика та філософа Піфогора, в якому він дає настанови батькам та матерям: «Бережіть сльози своїх дітей, щоб вони могли проливати їх на батьківській могилі…»
Підготовлено суддею Краснолиманського міського суду Донецької області Бікезіною О.В.
_03_03.png)
