Набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».

     2 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» від 30.03.2020 року №540-IX. Закон опубліковано в газеті «Голос України» 02.04.2020 року № 62.

Вказаним законом внесено зміни до КПК України, КАСУ, ЦПК України, а також до Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю, Сімейного кодексу України, тощо. Звертаємо увагу на деякі з них.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19):

• розділ VII «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України доповнено пунктом 21 про продовження строків, визначених статтями 72 (строк позовної давності до вимог про поділ майна подружжя), 128, 129, 139 (спори про батьківство та материнство);

• розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнений пунктами 12 - 14 про продовження строків, визначених статтями 257, 258 (загальна та спеціальна позовна давність), 362 (строк позовної давності у спорах про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності), 559 (припинення поруки), 681 (позовна давність, що застосовується у зв’язку з недоліками проданого товару), 728 (позовна давність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування), 786 (позовна давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму), 1293 (строк позовної давності до вимог про визнання неправомірними дій виконавця заповіту);
• про заборону підвищення процентної ставки за кредитним договором;
• про звільнення наймача від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України в установленому законом порядку;

• Кодекс Законів про працю України доповнено главою XIX «Прикінцеві положення» про продовження строків, передбачених статтею 233 (строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів).

Також внесені зміни до Кодексу законів про працю України:

• частину першу статті 24 доповнено пунктом 61 (відтепер додержання письмової форми трудового договору є обов’язковим при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу);
• стаття 60 яка мала назву «Поділ робочого часу на частини» зараз має назву «Гнучкий режим робочого часу». Вона передбачає, що за погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом. Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу. На час карантину умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3) час перерви для відпочинку і харчування.

Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту тощо) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.
У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації графік роботи. При цьому норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.
У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено.
Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.
Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.
Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

- статтю 113 викладено у новій редакції. Передбачено, що перебування на карантині прирівнюється до простою не з вини працівника і оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Звертаємо увагу, що крім того Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» передбачені також інші зміни в законодавчі акти.

Підготовано суддею

Краснолиманського міського

суду Донецької області                                                                  О.В.Бікезіною